Партицький Омелян Йосипович – український мовознавець, етнограф, історик, педагог, громадсько-просвітній діяч, редактор і видавець, автор низки підручників та посібників з української мови і літератури для народних шкіл, українських учительських семінарій.

Маріанна Малевська-Малевич (уроджена Дементьєва) народилася 27 травня 1918 р. в Ленінграді. Навчалася хореографічному училищі, але через медичні показники не змогла продовжити навчання по обраній професії. У 1937 р. вчилася на архітектурному робфаці при Ленінградському інституті інженерів комунального будівництва, а через рік вступила до Інституту ім. І. Рєпіна Всеросійської Академії мистецтв (1938-1946). Вона була ученицею М. К. Каргера, який у 1938-1950 рр. працював у Академії мистецтв на кафедрі історії архітектури факультету історії та теорії мистецтв. Ще на другому курсі, у 1940 р. студентка Маріанна Дементьєва брала участь у Київській та Новгородській археологічних експедиціях, очолюваних відомим дослідником.

Щербина Володимир Іванович (1850-1936) – український історик, педагог, архівіст, краєзнавець, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (УАН).

15 травня 1817 року народився український історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч Микола Костомаров. Автор численних історичних досліджень, в яких обстоював ідею самостійності української нації, окремішність українського історичного процесу. До кінця своїх днів Костомаров доводив різність «двох руських народностей», як він їх називав – українців (спадкоємців демократичних традицій Київської Русі) і росіян (творців деспотичного Московського царства та Російської імперії). Був співзасновником та активним учасником слов`янофільсько-українського київського Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 році за участь в братстві Костомарова арештовують та перевозять з Києва до Петербурга, де він і провів решту свого життя.

«А КОБЗА, ХОЧ І САМОРОБНА – ДОРОЖЧА ЗОЛОТА ЙОМУ»

(Олекса Ющенко)

Коли у березні 1985 року відбулося відкриття Музею кобзарства серед почесних гостей був Андрій Матвійович Бобир. Це був – відомий співак-бандурист, народний артист України, художній керівник і головний диригент оркестру народних інструментів Держтелерадіо України – більше тридцяти років, викладач Київської консерваторії серед учнів якого весь цвіт новаторського бандурного мистецтва. А саме – М. Гвоздь, С. Баштан, Н. Москвіна, Н. Павленко, В. Третякова, Ю. Гамова, А. Омельченко, В. Герасименко, В. Кухта, В. Лобко та ін.

Шпиталь Анатолій Григорович – перекладач, літературознавець – народився 14 травня 1950 року в селі В'юнище, що на Переяславщині. Після закінчення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка працював учителем у селі Лецьки. 1981 року закінчив аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР. Кандидат філологічних наук. Працює старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

13 травня 2020 року минає 104 роки з дня смерті класика єврейської літератури письменника Шолом-Алейхема (Соломона Нохумовича Рабиновича). Світоч єврейської літератури народився 2 травня 1859 року в Переяславі Полтавської губернії у великій родині Менохема – Нохума Рабиновича і Хає Естер. Дитячі роки Соломона пройшли у містечку Вороньків Переяславського повіту (нині с.Вороньків Бориспільського р-ну). В 1872 році родина знову повернулася до Переяслава, де Соломону Рабиновичу виповнилося 13 років – він досяг релігійного повноліття, тобто став відповідальним за свої вчинки і отримав право брати участь у всіх сферах життя єврейської громади. В цьому ж році від холери померла мама Соломона.

В експозиції Музею кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» серед різномаїття раритетів музичних інструментів української традиційної культури особливе місце займають два інструменти. Це бандура майстра Івана Тихоновича Богуша, яка йому і належала та бандура майстра з Баришівки – Олексія Михайловича Гапона на якій все своє свідоме життя грав переяславський вчитель Микола Власович Погасій.

9 травня 1890 року в містечку Шишаки на Полтавщині народився Кирило Осьмак – відомий український політичний діяч. Осьмак був серед тих, хто в березні 1917 року створив Центральну Раду – тимчасовий парламент України. Агроном, організатор кооперативів. 1928 року в Харкові заарештований за участь у створенні Української селянської партії, яка мала виступити проти совєцької влади. Був висланий з України на три роки – як «соціально небезпечний елемент».

Народився 10 травня 1797 р. (дата з 1798 чи 1799 рр. нині уточнена згідно даних тульських родовідників) у с. Пожиліно Єфремівського повіту Тульської губ., у родовому помісті Лєвшиних, у дворянській родині, яка вела своє походження з ХІV ст. від німецького аристократичного роду графів фон Левенштейнів. Дитинство провів у Воронежі, тут закінчив гімназію (1813). Освіту завершив у Харківському університеті, де отримав ступінь магістра по відділу гуманітарних наук (1813-1818).