Петро Іванович Прокопович видатний український вчений, пасічник, винахідник. Народився 10 липня 1775 року в родині священика Покровської церкви с. Митченки поблизу Батурина Конотопського повіту Чернігівської губернії. Людина зі світовим ім’ям, яскрава особистість в історії світової науки. Закінчив Києво-Могилянську Академію. Після навчання, за наполяганням батька, був зарахований до Переяславського кінно-єгерського полку, що у такий спосіб прагнув перевиховати непокірного сина за відмову успадкувати родовий фах. Перебуваючи на військовій службі, виявив неабиякі здібності при штурмі Очакова, Праги, Варшави. Брав участь у розбудові Одеси, де очолював креслярську майстерню. Петро Іванович, за словами С. Великдана, «терпіти не міг балів і галасливих зібрань», де здебільшого і робилася військова кар’єра. З військової служби звільнився у 23 річному віці в чині поручика (сотника). Вийшовши у відставку, взявся господарювати на землі. Але саме більше його зацікавила Божі комахи – бджоли. Він багато читав про них, думав, експериментував, сумнівався, творив. Результатом цих творчих пошуків стало створення рамкового вулика і оригінальної системи бджільництва, завдяки чому цю галузь із промислу було піднесено до рівня науки. Всі його винаходи зробили науково-технічний переворот у природничих науках усього світу. Маючи великий досвід роботи з бджолами, П.І. Прокопович, зробив цілу низку відкриттів, які спрямовані на поліпшення та збереження бджолиної сім’ї. Для передачі власних знань та набутого досвіду, які потрібні для ведення бджільництва та для підвищення добробуту селян, він відкрив спеціальну професійну школу бджільництва – першу в Україні та Східній Європі. У 1826 році П. Прокопович розпочав навчати селян бджільництву с. Митченки і прилеглих сіл. Клопотався перед різними державними установами та впливовими особами про надання своїй приватній школі офіційного статусу.