3 червня 1863 року в Буську (Львівщина) народився Євген Петрушевич – український громадсько-політичний діяч, правник, Президент і Уповноважений Диктатор (верховний військово-політичний керівник під час війни) ЗУНР.
1896 року у Львові як крайовий адвокат він відкрив адвокатську канцелярію, яку 1897 року переніс до Сокаля. Тут був головою повітової «Просвіти», заснував повітову касу ощадності, бурсу для дітей «Шкільна поміч», очолював боротьбу проти москвофільства.
З утворенням Української Національно-Демократичної Партії (1899) став її активним діячем. На перших виборах до австрійської Державної Ради (1907) його обрали послом від виборчої округи Сокаль – Радехів – Броди – Зборів. Серед 30 українських депутатів став головою Української парламентської репрезентації. Використовуючи такі потужні аргументи, як участь українців, зокрема як Легіону Українських Січових Стрільців, у війні на боці Австро-Угорщини, українські посли парламенту на чолі з Є. Петрушевичем і К. Левицьким домоглися послаблення утисків українського населення Галичини від урядових чиновників і польської адміністрації.
Підготувала Наталя Заїка