8 жовтня 1968 р. народився захисник України, механік танку Т-64, головний сержант 1-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Сухопутних військ Збройних Сил України – Сергій Васильович Лазенко, який поклав своє життя за суверенітет та територіальну цілісність нашої держави (цього року йому виповнилося б 55).
Історичний календар. Особистості
Народився Хведір Вовк 17 березня 1847 року у селі Крячківці Пирятинського району на Полтавщині в родині заможного козака Кіндрата Вовка. Він дав освіту своєму з дитинства обдарованому сину, відправивши його рано з дому навчатися в Ніжинській гімназії. Потім він здобував вищу освіту в Новоросійському (Одеса) та Київському університетах. Коло його захоплень простягалося від ботаніки і зоології до етнографії та культурології. Значний вплив на нього мав земляк – полтавець з Гадяча Микола Драгоманов.
Захисник України, рядовий резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ої стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України Станіслав Зінчик, першим з резервістів загинув у бою, захищаючи східні кордони нашої держави від неоголошеної збройної агресії рф.
До військових подій С. Зінчик мав цілком мирну професію, був викладачем української мови та літератури. Спочатку у середній загальноосвітній школі № 237, а потім у гімназії № 261 Дарницького району міста Києва. В пам’ять про викладача і захисника України на фасаді гімназії встановили меморіальну дошку. Урочисте відкриття відбулося 11 жовтня 2019 р. до Дня захисника України. У вільний від роботи час займався спортом, любив читати, захоплювався альпінізмом – підкорив найвищі вершини Кавказу.
Народився Станіслав Михайлович Зінчик 22 вересня 1975 р. в с. Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Після закінчення місцевої школи Станіслав був призваний до лав Збройних сил України (1993-1995 рр.), проходив службу у Прикордонних військах, дислокованих у місті Іллічівськ (нині – Чорноморськ) Одеської області. Віддавши військовий обов’язок, Станіслав вступив до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г. Сковороди на філологічний факультет, який закінчив у 2001 р.
Станіслав мав активну громадську позицію, тому з початком подій Революції гідності став активним її учасником. Разом з іншими протестувальниками пережив сутички з «Беркутом», «тітушками» та прицільний обстріл снайперів, а з початком російської агресії проти України, поміж перших добровольців, пішов боронити її кордони.
З 15 квітня 2014 р. брав участь в антитерористичній операції, разом з побратимами виконував бойові завдання поблизу м. Слов’янськ. 24 травня 2014 р. біля блокпосту, де ніс службу С. Зінчик, розпочався запеклий бій, який тривав понад дві години. Під час бою в блокпост влучила граната, Станіслав без вагань прикрив її собою, врятувавши життя своїх побратимів.
27 травня Героя з почестями поховали на кладовищі рідного села. В останню путь його проводжали родичі, друзі, однополчани, односельці, заупокійне богослужіння відправив настоятель храму Іоана Богослова отець Олег.
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р. «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу», С. М. Зінчика нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та ВГО «Країна» знаком народної пошани – медаллю «За визволення Слов’янська» (посмертно).
На честь земляка у вестибюлі Гайшинської НВО «Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів – ДНЗ» відкрили меморіальну дошку.
22 серпня 2016 р. на території військової частини 3066 Національної гвардії України у м. Києві відбулося урочисте відкриття пам’ятника загиблим бійцям Нацгвардії, що віддали свої життя, відстоюючи цілісність і недоторканність України на Донбасі. На монументі викарбувані прізвища 107 загиблих бійців Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, серед них – ім’я Станіслава Зінчика. Його ім’я викарбуване також на одній із стел «Пам’ятного знаку воїнам Антитерористичної операції», відкритого у Переяславі 23 березня 2019 р.
У 2020 р. С. М. Зінчику присвоїли звання «Почесного громадянина Переяслав-Хмельницького району» (посмертно).
Вічна пам’ять Герою !
Старший науковий співробітник НДВ історичного краєзнавства Ганна Наконечна
Шкурпела Микола Маркович народився 17 вересня 1943 року в с. Шкурпели на Полтавщині, закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут та заочно Полтавський педінститут. Понад три десятиліття живе на Переяславщині. Працював викладачем Переяслав-Хмельницького ПТУ-22. 2003 р. Миколі Шкурпелі було присвоєне звання «Почесний громадянин міста Переяслава-Хмельницького». Поетичні твори спершу друкував у періодичній пресі.
Корнєв Володимир Вікторович – кадровий офіцер, капітан, начальник розвідки другого гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України, герой що поклав своє життя за незалежність та територіальну цілісність України.
В. В. Корнєв народився 5 вересня 1982 р., с. Верхня Пишма, Свердловської області, ррфср у родині військовослужбовця. Батько Володимира, Віктор Анатолійович, проходив службу у Групі радянських військ у Німеччині. Коли Володимиру виповнилося 7 років, його родина переїхала до військового містечка с. Дівички Переяслав-Хмельницького району Київської області. Після закінчення середньої школи у с. Дівички у Володимира не виникало питання яким шляхом іти, він обрав шлях захисника, вступив до Сумського військового училища, став офіцером Збройних сил України. З початком неоголошеної війни росії проти України 2014 р., Володимира направили в зону проведення антитерористичної операції захищати східні кордони України.
В. В. Корнєв загинув 30 липня 2014 р. на Луганщині під час мінометного обстрілу. Володимир був мужнім бійцем, справжнім патріотом нашої держави, в зоні АТО його, хлопця з росії, побратими називали бандерівцем.
В останню путь захисника України проводжали під звуки Державного гімну, у виконанні військового оркестру 169-го навчального центру смт. Десна та під залп військового салюту. Протоієрей В. Бойчура провів заупокійну службу за загиблим Героєм.
Поховали В. В. Корнєва на кладовищі с. Дівички на Переяславщині.
Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р. «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Ім’я Володимира Корнєва викарбуване на одній із стел «Пам’ятного знаку воїнам Антитерористичної операції» відкритого у Переяславі 23 березня 2019 р. та на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві.
16 жовтня 2018 р. на фасаді загальноосвітньої школи с. Дівички, в пам’ять про випускника закладу, урочисто відкрили меморіальну дошку.
Вічна пам’ять Герою!
Старша наукова співробітниця НДВ історичного краєзнавства Ганна Наконечна
Микола Михайлович Губа народився 28 серпня 1943 року в с. Помоклях Переяслав-Хмельницького району, що на Київщині, у селянській родині. Батько – інвалід Другої світової війни, тому дитинство було нелегким. Мати – колгоспниця. По лінії матері – дід був фельдшером, прадід – священником. По лінії батька – дід і прадід – заможні селяни.
Народилася Надія Володимирівна Геппенер (Лінка) 25 серпня 1896 р. у м. Кронштадті, в родині лікаря. Батько, Володимир Андрійович Геппенер, військовий лікар, москвич, мати, Марія Леонтіївна Данилевська, інтелігентна освічена жінка, походила з давнього козацького старшинського роду із Слобожанщини. Надія Володимирівна є рідною сестрою відомого українського архівіста та палеографа Миколи Володимировича Геппенера (1901–1971). У 1903 р. батько пішов у відставку, й сім’я переїхала до Києва. Тут Надія Геппенер закінчила приватну жіночу гімназію Олександри Дучинської (1914), яку ще у 1878 р. заснувала двоюрідна бабуся Надії Віра Миколаївна Ващенко-Захарченко. Навчалася на Вищих жіночих курсах у Москві.
У Музеї кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» представлено широку палітру культурного явища історії українського народу – кобзарства.
В. О. Харламов – відомий український археолог, фахівець у галузі давньоруської архітектури.
Олександр Михайлович Довгий народився 1 серпня 1985 р. у м. Переяславі на Київщині. Після закінчення Переяслав-Хмельницької ЗОШ №1 (2002 р.), Олександр проходив строкову військову службу (2003-2005 рр.). У 2006 р. вступив до Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, отримав диплом психолога.