Переяславка Янка (від Анна або Іоанна) була донькою першого переяславського князя Всеволода Ярославича та візантійки Марії-Анастасії. Батьки дівчини були освіченими людьми і дітям своїм дали гарну освіту. Янка та її старший брат Володимир Мономах виросли достойними людьми і залишили свій слід в історії.
Точний рік народження дівчини невідомий. Про народження княжих синів у літописах робилися записи, хоча й не завжди. А от фіксувати такий не вартий ніякої уваги факт, як народження доньки, нікому й на думку не спадало.
У 1076 році Янка була заручена з візантійським царевичем Константином Дукою, братом візантійського імператора Михаїла VІІ Парапінака. Але до весілля черга не дійшла. Наречений загинув у битві з норманами при Діррахії у 1081 році. На момент загибелі царевича Янка мала десь років 12. Якби вона була старшою, то у 1081 році булу б заміжнею і жила в Константинополі. Тож народилася наша героїня не пізніше 1068 року, бо у 1070 році Всеволод вже мав сина Ростислава від другого шлюбу. Звісно Янка могла народитися і на рік чи два раніше, але не більше. Інакше було б не зрозуміло, чому 14-15-річну дівчину не видають заміж, якщо Київ зацікавлений породичатися з візантійським двором. А в тому, що Всеволод дуже хотів видати дочку заміж «в Греки», сумніватися не доводиться.
Після загибелі нареченого у Янки був один шлях – чернеча обітниця. У Західній Європі жінка могла вийти заміж і вдруге, і втретє, не кажучи вже про дівчат, у яких чомусь не склалося з одруженням. У нас чомусь такої практики не було.
На сторінках літопису Янка вперше згадана у 1086 році – тоді вона прийняла постриг у Андріївському монастирі, збудованому для неї Всеволодом і стала там ігуменею.
Розумна і активна дівчина не могла обмежитися чітко визначеними рамками монастирського життя. Янка займалася лікувальною практикою та навчала дівчат грамоті. На місці давньоруського Андріївського монастиря на схилі Старокиївської гори було знайдено пірофілітове пряслице з написом «Янка вдала пряслень Жирці». Дослідники вважають цей напис автографом Янки, яка подарувала пряслице з дарчим написом одній зі своїх учениць.
Вдруге на сторінки літопису Янка потрапила у зв’язку з поїздкою в Константинополь за новим митрополитом. Із тексту літопису можна зробити висновок, що очолила посольство саме Янка: «У сей же рік пішла в Греки Янка». Із цієї поїздки Янка привезла митрополита Іоанна.
3 листопада 1112 року Янка померла і це була третя літописна згадка про неї.
У давньоруських джерелах відомостей про жінок настільки мало, що дивує, як туди потрапила хоч якась інформація про них. А про Янку написано тричі. Навіть перше літописне повідомлення про постриг дещо дивує. Багато жінок з княжих родин йшло в монастир, та писали далеко не про всіх. Розповідь про похід «в Греки» ставить іще більше запитань. Зрозуміло, що делегація вирушила за новим митрополитом, але яким чином місію очолила Янка? І чому вона взагалі поїхала в Константинополь? На прощу, поклонитися святим місцям та помолитися у Святій Софії? Ознайомитися з монастирським уставом і життям черниць? Чи може їй було цікаво світу подивитися?
Аж до середини ХІІІ століття у літопису присутнє ім’я Янки. У зв’язку з різними подіями тричі написано про Андріївський монастир, який іменується винятково Янчиним. Востаннє ім’я Янки згадане в описі подій, що відбувалися 17-23 серпня 1149 року на Переяславщині. Це був один з етапів боротьби за владу на Русі між Юрієм Долгоруким та Ізяславом Мстиславичем. Серед переліку місцевих топонімів назване Янчине сільце. Дослідники розміщують його на північно-східній околиці села Мала Каратуль в урочищі Яненки.
Очевидно сільце було подароване князем Всеволодом новонародженій доньці, що підтверджує факт появи її на світ саме в Переяславі, коли батько дівчинки був переяславським князем. У нашому місті пройшло і раннє дитинство Янки.
Янка Всеволодівна народилася і жила в часи, коли жінки мали дуже небагато можливостей реалізувати себе. Але Янка була сильною, неординарною особистістю і навіть в умовах чернечої обителі змогла прожити яскраве і наповнене життя.
Література
Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006. Ипатьевская летопись (ПСРЛ, т. 2). М., 2001.
Літопис Руський за Іпатським списком /авт. перекл., передм. та прим. Л. Є. Махновець. К., 1989.
Пушкарева Н. Л. Женщины древней Руси. М., 1980.