Народився Олександр Юрченко 5 липня 1979 р. в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області. Давня історія та археологія вабила його з юнацьких років. Тому закономірним вибором став вступ на історичний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди (1996-2001). Ще студентом він захопився польовою археологією, брав участь у розкопках переяславського заповідника та рідного інституту. По закінченню навчання деякий час трудився у загальноосвітніх школах Переяславського району, зокрема с. Стовп՚яги.

Балагурак Іван Васильович – український майстер декоративної різьби по дереву, член Спілки художників України (1958), заслужений майстер народної творчості України (1968) – народився 29 червня 1922 р. в м. Косові Івано-Франківської обл. Батько був столяр-будівельник, а дядько окрім столярства займався ще й різьбленням. Як і більшість народних умільців Прикарпаття Іван зацікавився різьбярством ще з дитинства. Придивляючись до того як працював дядько, юний художник крок за кроком опановував майстерність різьбярства. Шлях до мистецьких вершин був нелегким. Долати труднощі хлопцеві допомагали наполегливість та бажання досконало оволодіти багатьма техніками різьблення.

Кирій Іван Іванович – прозаїк, поет, публіцист народився 12 червня 1924 р. у селі Паськівщина Згурівського району Київської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та Вищу партійну школу ЦК КПУ. У 60-х роках XX ст. працював інструктором по роботі із сільськими кореспондентами, редактором районної газети в м. Переяславі-Хмельницькому, а з 1971 по 1985 рік – першим редактором видавництва «Молодь» (м. Київ). І. І. Кирій нагороджений грамотою Верховної Ради України. Член НСПУ з 1964 року.

Рівно стільки – з 1-го по 13-те серпня 1146 року – князь Ігор із чернігівської династії провів на Київському великокняжому столі. До цього княжа кар’єра Ігоря була сіренька й невиразна – князь путивльський та берестейсько-дорогичинський, не більше. У 1139 році, коли його старший брат Всеволод захопив Київ, Ігор розраховував на чернігівський стіл, але той дістався двоюрідному брату Володимиру Давидовичу. І ось нарешті! – помираючи, Всеволод заповідає Київ молодшому своєму брату Ігорю. Наче все складалося добре, кияни, вишгородці, родичі-чернігівці цілували хреста і Всеволоду, й Ігорю, клялися в «послушенстві» й братній любові. Та як же легко порушуються клятви! Після смерті попереднього великого князя кияни почали висувати вимоги наступному, і вже тепер Ігорю довелося цілувати хреста киянам, давати обіцянки й еліті містян, і плебсу на Подолі.

Фещенко Микола Михайлович — заслужений архітектор України, народився 6 травня 1936 р. у м. Дятьковому (нині – Брянська обл., РФ). У 1965 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині – Київський національний університет будівництва і архітектури). З 1992 р. очолював Творчу архітектурну майстерню України.

У 2024 році український календар визначних дат називає нам ювілейні події відомих і не дуже, незрячих та зрячих музикантів-бандуристів. Серед них Маркевич Олександр Андрійович (1894-1978), Безщасний Конон Петрович (1884-1967), Капон /Іванов/ Перекоп Гаврилович (1924–1973).

Ю. Колосов народився у с. Деребчин, нині Шаргородського р-ну Вінницької обл., куди його батька з Києва призначили директором цукрового заводу. Згодом родина повернулася до Києва, де юнак закінчив середню школу. З дитячих років він мріяв стати археологом, але завадила війна. У 1941 р. був евакуйований разом з матір’ю у м. Омськ, де спочатку вчився в медінституті, а потім – у Сумському артилерійському училищі, переведеного до Ачинська. Після 7-місячного навчання у званні лейтенанта Ю. Колосов пішов на фронт. Воював на Прибалтійському та Першому Українському фронтах. Був двічі поранений. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I і II ступеня, багатьма медалями.

Поховали... тихесенько

Україна плаче,

Поховали дух великий

І серце горяче;

Поховала наша мати

Найкращого сина, —

«Вічню пам'ять» заспівала

Уся Україна.

(В. Кулик «На смерть Шевченка»)

Дев’ятого березня 2024 року минає 210 років від дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка й драматурга Тараса Григоровича Шевченка.

«Головне, не зламатися, бути сильним, не зважаючи ні на що. Тяжкі часи пройдуть і, рано чи пізно, все обов’язково буде добре!» – такий статус був встановлений на сторінці в «Контакті», сержанта, гранатометника 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України Олександра Олександровича Домашенка, позивний «Домік», який загинув під час бойових дій у зоні проведення АТО. Йому було лише двадцять чотири.