5 березня 2025 р. в рамках науково-просвітницького проєкту «Десяте літо» в Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка відбулася зустріч із генеалогом, нащадком Т. Г. Шевченка, дослідником його роду Миколою Павловичем Лисенком.
Проєкт «Десяте літо» започаткований із нагоди відзначення 210-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка як платформа для презентації та реалізації наукових і просвітницьких задумів, що покликані забезпечити процес національно-патріотичного виховання громадян через втілення шевченківських постулатів та розкриття світоглядних сенсів творчого доробку Кобзаря.
Микола Лисенко – генеалог, нащадок Т. Г. Шевченка, дослідник його роду. Один із співзасновників Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка (1992). Дипломант Всеукраїнського пошукового конкурсу «У нас одне коріння» (2010), загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання», літературно-мистецької премії імені Володимира Малика. Має почесні нагороди – «Ділова людина України» та Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи». Нагороджений дипломом «Книги рекордів України» за найбільше генеалогічне дерево роду Т. Г. Шевченка, понад 1300 осіб (2013), медаллю «Батьківщина Тараса Шевченка» (2014).
Зустріч було проведено у форматі лекторію та вільного спілкування, учасниками якого були науковці, музейні співробітники, викладачі, студенти, учні, поціновувачі творчості Тараса Шевченка. З вітальним словом до всіх присутніх звернувся заступник генерального директора НІЕЗ «Переяслав» з науково-методичної роботи Олександр Колибенко. Під час заходу М. П. Лисенко розповів про визначних представників роду Т. Г. Шевченка, презентував книгу «Коріння Шевченкового роду. Генеалогія і спогади».
Із промови Миколи Лисенка:
«Мені випала велика честь побувати ще раз у цій духовній будівлі, яка дихає і творчістю тараса Григоровича, і його діяльністю. Але найголовніше, що він тут написав десять творів, в тому числі і «Заповіт». Я думаю, він його писав не тільки для себе, а й для нас. Тому що там такі слова, які завставляють нас задуматись про сьогодення, про майбуття… Мені випала така честь дослідити цей рід».
«Рід – не простий, не лише через те, що в ньому народився Тарас Григорович Шевченко, а тому що в цьому роду були люди різних професій. Починаючи від письменників, поетів, художників, лікарів, військовослужбовців, простих хліборобів, а також нещодавно я дізнався про те, що в цьому роду було три академіки. Це академік гравіювання Тарас Григорович Шевченко, академік Ангелов Георгій Віталійович, який працював в Одеському інституті, та Боярський Людвіг Генріхович, який займався науковими дослідженнями по сільському господарству і впроваджував це у виробництво».
«Ми славні правнуки, тому що пам’ятаємо заповіти Шевченка і намагаємося їх виконувати. І не просто виконувати, а своєю працею, своєю діяльністю вшановувати його».
Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка», к.і.н. Катерина Нагайко