Традиційно вважається, що князівські лови (полювання) – це відпочинок, забава правлячої верхівки Київської Русі.

19 серпня 1845 року А.  Козачковський влаштував урочисту вечірку на честь першого приїзду Т. Шевченка до Переяслава.

Улітку 1859 р. Т. Шевченко знову побував в Україні та на Переяславщині, відвідавши свого друга А. Козачковського у червні та в серпні.

Берестяні грамоти – унікальне джерело дослідження життя часів Київської Русі. На відміну від літописів, житій святих, патериків та інших творів того часу, написаних літературною мовою, це були листи звичайних людей, у яких звучала тодішня розмовна мова, а зміст листів стосувався повсякденного життя простих людей. Тому інформація, отримана з берестяних грамот, є унікальною. Але проблема в тому, що кора берези – це органічний матеріал, для збереження якого потрібні спеціальні умови. Як от, наприклад, у Новгороді, що стоїть на шарі водонепроникних глин, і вода, яка значно ускладнює життя новгородців, водночас консервує органічні рештки. Тож переважна більшість берестяних грамот (на сьогодні їх відомо більше тисячі двохсот) походить із Новгорода. Першу «бересту» там було знайдено влітку 1951 року.

Ми всі добре знаємо історію походу 1185 року новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців, поетично описану у «Слові о полку Ігоревім». Невдалим цей виступ у Степ зробили погана організація, непродуманість дій, безтурботна поведінка після першого бою з кочовиками, поразка у другому бою і, на сам кінець, ганебний полон, із якого 21 червня Ігор з допомогою половчина Лавора зумів утекти. День втечі визначений на основі тексту «Слова», де говориться, що соловей веселими піснями надію князю наспівує. Солов’ї співають лише до дня Петра і Павла (29 червня), а якщо врахувати хронологію подій і до, і після, то виходить приблизно 21 червня.

Третій приїзд Т. Шевченка до А. Козачковського припадає на 12 червня 1859 р. Про цей приїзд А. Козачковський згадував: «В июне 59 года, утром, на двор квартиры моей въехала почтовая телега. Сидевший в ней показался мне похожим на Шевченка. Я не ошибся; молча мы поздоровались, молча он приветствовал мою семью, молча несколько раз с заметным волнением прошел по комнате, потом посмотрел в окно на ярмарочное движение и высказал желание посмотреть ярмарку; мы отправились. Дорогой он объяснил, что вошел ко мне как угорелый, потому что по пути из Петербурга до моей квартиры почти не вставал с телеги: с таким нетерпением он летел в свою родную старину… Грустное впечатление производил на него взгляд мой. Возвратившись с ярмарки, он рассеялся, разговорился, вспомнил о грустном пребывании его в Новопетровске, хотя ему там было легче, нежели в Орской крепости. Зашла речь о Гоголе. Он не сочувствовал ему: по его словам, неудавшиеся честолюбивые мечты стали причиною умственного его расстройства. Я напомнил Шевченку несколько коротких его произведений, забытых им, он записал их. Вообще из разговора оказалось, что из написанных до 46 года его произведений многие потеряны безвозвратно…».

24 травня – День слов’янської писемності і культури. Утвердження свята пов’язано з днем пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, слов’янських просвітників, які у 863 році створили кириличну абетку, заклавши цим основи слов’янської писемності.

27 квітня 1841 р.( за с. ст.) цензор П. Корсаков підписав квиток на випуск у світ альманаху «Ластовка» Є. Гребінки з творами Т. Шевченка.

26 квітня 1986 р. Україну і світ спіткало страшне потрясіння – аварія на Чорнобильській атомній електростанції – вибухнув атомний реактор, внаслідок чого радіацією було уражено 12-ть областей України, а також території сусідніх держав. Навколо ЧАЕС створено 30-ти кілометрову зону відчуження, з якої було евакуйовано близько 115 тис. людей. На той час Переяславщина прийняла 3245 осіб із чорнобильської зони. У Переяславі для переселенців із зони радіаційного забруднення було збудовано два індивідуальні житлові мікрорайони «Поліський» та «Борисоглібський», середню школу № 7, дитячий садочок на 330 місць, багатоповерхові житлові будинки в мікрорайоні Спаська Левада.

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.