У Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка 25 жовтня 2024 року о 10.00 год було проведено культурологічний захід «Тарасів Буквар» та майстер-клас, приурочені до Дня української писемності та мови.
Свято української писемності та мови традиційно відзначається 27 жовтня – в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.
Тарас Григорович був одним із основоположників нової української мови.
На захід були запрошені учні 5-6 класів (17 дітей) Переяславських гімназій №1,2,3,4,5, Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи, Переяславського ліцею імені Володимира Мономаха.
Учні вперше у стінах музею дізналися про «Букварь южнорусскій», останню прижиттєву книжку Т. Г. Шевченка, укладену поетом у 1861 р.
Він видав її власним коштом – 195 рублів 50 копійок. Грошей у Тараса Григоровича не було, тож він розіграв у лотерею – 20 квитків по 10 рублів – власний портрет (у кожусі і смушевій шапці), який петербурзький архітектор Олександр Рєзанов виграв і подарував Василю Лазаревському.
«Буквар» коштував лише три копійки і був найдешевшим з усіх існуючих на той час підручників. Шевченко хотів, щоб якомога більше людей могли купити собі цю книжечку, адже більшість населення тогочасної України було неписьменним.
Абетка була написана для початкового навчання грамоті дорослих у недільних школах. Наклад – 10 тисяч примірників. Буквар мав 24 сторінки.
«Букварь южнорусскій» був першим у серії задуманих поетом навчальних посібників (лічба, етнографія, географія, історія), яку він, на жаль, не встиг здійснити. Доля дарувала йому такий короткий вік — усього 47 літ. Що ж бачимо ми у букварі? Друковані й писані літери алфавіту, тексти для читання за складами (уривки із зроблених Шевченком раніше українських переспівів «Псалмів Давидових» 132, 53, 12, 93, 149), тексти для суцільного читання. У розділі «Лічба» подано цифри й таблицю множення до 100. Половину книжки становлять фольклорні тексти, серед них — і народні прислів’я та приказки. Із моря народної творчості поетову увагу привернули, зокрема, ось ці: «Брехнею увесь світ пройдеш, та назад не вернешся», «Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі», «Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч додому їдь!», «Застав дурного Богу молитися, то він і лоба проб’є», «Ледачому животові й пироги вадять», «З дужим — не борись, а з багатим — не судись», «Казав пан: кожух дам, та й слово його тепле», «Не вір, то звір: не вкусить, то злякає» та ін. Як бачимо, усі вони вельми актуальні й донині.
Серед невеликого за обсягом матеріалу релігійного змісту, обов’язкового для кожного тогочасного букваря, поет умістив найголовніші молитви: «Отче наш», «Вірую во Єдиного Бога» та інші, а також Псалом 132 у своєму переспіві: «Чи є що лучче, краще в світі, Як укупі жити, З братом добрим добро певне Познать, не ділити?».
Високо цінуючи народну етику й педагогіку, Тарас Шевченко вмістив у своєму букварі «Думу про пирятинського поповича Олексія», «Думу про Марусю попівну Богуславку». Усе це разом розкриває красу й багатство рідної мови, дає відповідну оцінку соціальним і моральним порокам. Велику частину тиражу «Букваря южнорусского» Шевченко розіслав для продажу в недільні школи Києва, Чернігова, Полтави та інших міст із тим, щоб виручені гроші залишилися в касах недільних шкіл. Проте справа впровадження посібника у народні школи натрапила на спротив з боку вищого духовенства, зокрема, тодішнього Чернігівського єпископа Філарета й Київського митрополита Арсенія, хоча книга була надрукована у Санкт-Петербурзі з дозволу цензорів архімандрита Фотія і цензора В. Бекетова.
Українські активісти надіслали 6 тисяч примірників «Букваря» в Київ, митрополиту Київському і Галицькому Арсенію, щоб він розповсюдив його в недільних школах.
Після розлогої й досить аргументованої пояснювальної записки чиновника цензурного відомства, митрополиту Арсенію було рекомендовано «принятие и раздачу южнорусского букваря отклонить». Владика з полегшенням зітхнув і перехрестився. 6 тисяч примірників «Букваря» Тараса Григоровича Шевченка, написаних із думкою про просвіту українців, знищили.
Тарас Шевченко замислював створити серію підручників, які давали б учням народних і недільних шкіл початки знань. “Думка єсть за “Букварем” напечатать лічбу і ціни і величини такої ж, як і “Букварь”. За лічбою – етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тілько нашу, може, вбгаю в 10 копійок”, – ділився задумами Шевченко в листі до М. К. Чалого 4 січня 1861 р. Смерть поета перешкодила здійсненню цих планів.
Після ознайомлення із букварем для учнів було організовано майстер-клас – списування абетки та окремих текстів з останнього прижиттєвого видання Т. Г. Шевченка «Букварь южнорусскій».
Діти писали гусячим пером, яке підготували для роботи. Пера були замочені у гарячій воді на півгодини, потім їх витягнули і підрізали гострим ножем навскіс, витягли серединку, підстругали пера та почали писати рукописні букви і тексти, подані у букварі. Дітям було показано письмове приладдя та чорнильниці, які використовувалися у ХІХ ст., розміщені у експозиції музею. Діти після написання спробували ще й помалювати.
Свою просвітительську місію Т. Г. Шевченко глибоко усвідомлював і здійснював її послідовно – до останнього постуку серця. Писати для дітей, трудитися на ниві народної освіти Т. Шевченко вважав для себе честю. Він, як, мабуть, ніхто інший, усвідомлював історичну значимість своєї праці для знедоленої України та її прийдешніх поколінь. Буквар був улюбленою працею нашого національного генія, його прощальною, лебединою піснею. І цю пісню вірний син українського народу із похмурих берегів Неви, з чужого йому Петербурга посилав далекій своїй Україні, її дітям, у чиєму гідному майбутті вбачав і власне безсмертя.
Всі присутні з величезним задоволенням дізналися про «Букварь южнорусскій» та взяли участь у майстер-класі.
Завідувач НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» Наталія Кухарєва
https://niez.com.ua/events/cult-activities/3061-kulturolohichnyy-zakhid-tarasiv-bukvar-do-dnya-ukrayinskoyi-pysemnosti-ta-movy.html#sigProId9c371eb3b6