17 жовтня культурна спільнота України відзначала Міжнародний день охорони нематеріальної культурної спадщини. З цієї нагоди науково-дослідним відділом нематеріальної культурної спадщини НІЕЗ «Переяслав» було проведено культурологічний семінар «Народна вишивка Переяславщини у контексті нематеріальної культурної спадщини».
Роботу семінару відкрив генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич, привітав учасників з Днем нематеріальної культурної спадщини, відзначив роль культури й духовних практик, побутових знань і навичок українців у збереженні та формуванні нашої національної ідентичності. Вишита сорочка з поміж інших культурних надбань нашого народу – це не просто жіноче ремесло предків, але й один із культурних кодів нашої нації, те, що вирізняє нас серед інших народів та ідентифікує як українців, показує наше глибоке коріння і унікальний духовний світ. НІЕЗ «Переяслав» продовжує традиції вишивальної культури, популяризує і поширює їх.
З привітальним словом звернулася завідувачка науково-дослідного відділу нематеріальної культурної спадщини Оксана Тарапон, котра зауважила, що саме цього дня 2003 р. було прийнято Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини і започатковано Міжнародний день нематеріальної культурної спадщини. 2008 р. Україна приєдналася до Конвенції ЮНЕСКО, розпочавши низку ініціатив у даному напрямку. НІЕЗ «Переяслав» має величезний досвід дослідження, збереження народної культури українців, відтворення і популяризації її елементів. Одним із вагомих напрямків є робота Студії вишивки «Переяславська сорочка».
Науковий співробітник Валентина Білоусько розповіла про діяльність Культурно-мистецького Всеукраїнського вишивального проєкту «Переяславська сорочка» у 2024 р., презентувала роботи його онлайн-учасників із різних регіонів України та з Переяслава. Як засновник і натхненник студії вишивки пані Валентина з гордістю розповіла про кожну учасницю студії, процес створення сучасних реплік сорочок за зразками автентичних вишитих сорочок Переяславщини із фондової колекції Заповідника. Було презентовано роботи вихованець Студії вишивки та вручено сертифікати за закінчення навчального курсу «Переяславська сорочка». Надзвичайно теплими були виступи учасниць Студії вишивки, які розповіли про мотивацію і здобуті знання, дякували за творчу атмосферу під час навчання.
Завідувачка Меморіального музею Григорія Сковороди, одна з організаторів вишивального проєкту «Переяславська сорочка» Тетяна Радіоненко розповіла про продовження даної роботи в інших, не менш цікавих, форматах – пошиття чоловічих сорочок та дитячих льолічок. Зокрема, поділилася досвідом відтворення копії сорочки, яку носив Тарас Шевченко.
До роботи семінару долучилися гості із Києва, Броварів, Гадяча, Борисполя, Чабанів, які представили свої творчі проєкти. Родзинкою заходу стала присутність Ірини Зайцевої – членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладачки авторського курсу з вишивки, майстрині народної та художньої вишивки. На безкоштовних відео лекціях пані Ірини вчилися більшість сучасних вишивальниць. Тому багато учасниць семінару саме її називали своєю наставницею і натхненницею. Визнання професійної майстерності робіт переяславської Студії вишивки пані Іриною стало надзвичайно приємною винагородою для її організаторів і учасниць.
Свою переяславську сорочку представила майстриня із Броварів - Анна Кривошей, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, засновниця творчої майстерні Telatama, яка поділилася своїм неймовірним талантом додавати кольори народній вишивці.
Цікавим був виступ-презентація майстрині із Гадяча Ірини Ніженець, котра займається дослідженням старовинних гадяцьких сорочок. Пані Ірина познайомила присутніх із традиціями виготовлення гадяцької сорочки, регіональними особливостями пошиття і кольорової гамми та своєю колекцією родинних сорочок і власноруч вишитих.
Загалом у виступах учасників семінару багато звучало багато міркувань про національну ідентичність, про те, що культура вишивки, її відродження фактично стали своєрідним імпульсом повернення до власного коріння, пошуком своїх національних основ, що загострилися в умовах війни. Особливо збентежили розповіді учасниць Студії про мотивацію навчання вишивки. Звернення до вишивки для одних було бажанням долучитися до української культури, потребою глибше осягнути народну культуру та її елементи; для інших – засобом релаксу в умовах війни: когось вишивка врятувала від депресії в очікуванні чоловіка з фронту, інші почали вишивати сорочки для військових як обереги чи вишивання було способом допомоги армії, сприяючи збору коштів на військові потреби. Для всіх відтворення власної репліки стало відкриттям неповторності, унікальності, краси і вишуканості української вишитої сорочки в її регіональному переяславському варіанті.
Почесними гостями семінару були запрошені ветерани музейної справи, котрі стояли біля витоків формування унікальної музейної колекції народного одягу Переяславщини: Лариса Годліна, Галина Козій, Людмила Набок, Ніна Захарчук, Валентина Нікітіна, Галина Бузян. Лариса Годліна як дослідниця, практик, знаний в Україні етнограф надала розгорнуті відповіді на численні запитання учасників семінару щодо використання народного вбрання у побуті, щодо традицій і звичаїв українців із виготовлення весільної сорочки тощо.
Учасники і гості заходу мали можливість оглянути зразки народного одягу Переяславщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. із музейного зібрання НІЕЗ «Переяслав».
Завершилася робота семінару екскурсією до музею Кобзарства, цікавою розповіддю про історію українського кобзарства як складової духовного розвитку української нації.
Співробітники науково-дослідного відділу нематеріальної культурної спадщини Валентина Білоусько, Оксана Тарапон