Анатолій Семенович Фуженко – український скульптор, член Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України. Народився 25 лютого 1936 р. в с. Сокирне Черкаського району Київської області (нині – Черкаська область) у багатодітній сім’ї. Батько Анатолія працював лісником, тому як і батько він вирішив пов’язати своє життя з лісовим господарством. Після закінчення школи вступив до Київського лісогосподарського інституту (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України). Під час навчання в інституті А. С. Фуженко паралельно опановує мистецтво скульптури у майстерні Івана Макаровича Гончара (1910 – 1993 рр.), з яким познайомився раніше. Після другого семестру залишає інститут та робить спробу вступити до Київського державного художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), але перша спроба була невдалою. На обдарованого юнака звернув увагу викладач вузу, професор Іван Васильович Макогон та порадив вступити до 11-го класу Київської художньої школи (нині – Київський державний ліцей імені Т. Г. Шевченка). Друга спроба була вдалою і його зарахували до скульптурного факультету. Мистецький стиль майбутнього скульптора формувався під впливом академічної школи відомих українських скульпторів Олексія Прокоповича Олійника (1914–1977 рр.) та Івана Васильовича Макогона (1907–2001 рр.). Дипломною роботою А. С. Фуженка стала скульптура Тараса Шевченка, яку розмістили в одному із залів Київської кіностудії ім. Довженка. Там же в одному з павільйонів, більше десяти років, розміщувалась його майстерня. В ній він створив галерею скульптурних портретів видатних представників української культури С. Параджанова (1960-ті), С. Герасимова (1966 р.; 1975 р.), Р. Недашківської (1966 р.), І. Миколайчука (1967 р.; 1994 р.), І. Гаврилюка (1970 р.), О. Довженка (1972 р.), Л. Бикова (1983 р.), О. Лисенка (1999 р.).

23 лютого виповнюється 100 років від дня народження Надії Юхимівни Протор’євої – української майстрині художньої кераміки, заслуженої художниці України.

23 лютого виповнюється 130 років від дня народження Цибульової Гликерії Кузьмівни – заслуженої майстрині народної творчості.

11 лютого 1138 року у Пскові помер Всеволод Гавриїл Мстиславич, старший син Мстислава Великого, онук Володимира Мономаха. За життя він був князем новгородським, вишгородським, псковським а також декілька годин – «від заутрені до обідні» – князем переяславським.

8 лютого 1150 року в ході воєнних дій на Волині між Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Володимировичем Долгоруким син останнього Андрій під час облоги Луцька несподівано пішов на прорив і показав себе сміливцем, героєм. Всі мужі були в захваті від молодого князя. Це що, Боголюбський, якого ми не знаємо?

Б. М. МОЗОЛЕВСЬКИЙ відзначився знаменитими розкопками скіфського кургану «ТОВСТА МОГИЛА», де була знайдена унікальна золота ПЕКТОРАЛЬ.

Митрополит Єфрем Переяславський, надзвичайно цікава й неординарна особистість не лише в історії Переяслава, а й усієї Русі. У літопису під 1089 р. він згадується як ініціатор масштабного будівництва в Переяславі. Саме, Єфремом був сформований архітектурний комплекс єпископського двору до якого входили: кам’яні Єпископські ворота з надбрамною церквою св. Феодора Стратилата; стіна єпископського двору з воротами, яка брала початок від Феодорівської церкви і тягнулася до валу дитинця на лівому березі р. Альта; громадська лазня, яка використовувалась в першу чергу для лікування хворих та добудований собор св. Архістратига Михаїла; крім того дерев’яні житлові приміщення та господарські споруди. До того ж Єфремом була споруджена перша лікарня на Русі. Тому, є закономірним, що саме територія Переяславської центральної районної лікарні (нині – Комунальне некомерційне підприємство «Переяславський центр первинної медико-санітарної допомоги» Переяславської міської ради) стала основною локацією по меморіалізації постаті святого Єфрема в Переяславі. На її території розташовані пам’ятні знаки та релігійна споруда. Також згідно звернення колективу ЦРЛ до органів місцевого самоврядування, з клопотанням про присвоєння лікарні ім’я святого Єфрема, Переяслав-Хмельницькою міською радою народних депутатів від 27 вересня 1995 р. у рішенні «Про роботу центральної районної лікарні по дальшому поліпшенню медичного обслуговування населення міста» присвоєно ім’я святого Єфрема.

Є. В. Максимов народився у 28 січня 1921 р. у Києві. Закінчив семирічку і після школи навчався у ремісничому училищі, отримавши спеціальність «токар». Працював на суднобудівельному заводі й одночасно отримував середню освіту у вечірній школі. У 1949 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У студентські роки кілька сезонів працював в Ольвійській експедиції, якою керував його вчитель Лазар Мойсейович Славін.

Слова, винесені у заголовок, – це характеристика, що її Михайло Брайчевський дав князю Глібу. Інші дослідники на Гліба мало звертали уваги, переважно ігноруючи його. Одним словом, був він птахом невисокого польоту.

18 січня 1864 року в селі Вишнопіль Уманського повіту (тепер Тальнівського району на Черкащині) у родині збіднілого селянина Сидора та доньки священика Марії народився видатний український художник, один із основоположників книжкової графіки, талановитий ілюстратор, іконописець Іван Їжакевич.