З 1967 р. в Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини на території експозиційного комплексу «Двір бідняка» експонується хата, збудована в 1-й пол. ХІХ ст. (за деякими даними в 1799 р.) у с. Єрківці Переяславського повіту Полтавської губернії місцевими майстрами. Будівля належала збіднілому селянину В. С. Бойку. В 40-их рр. ХХ ст. була взята на утримання місцевого колгоспу. В травні 1967 р. правлінням колгоспу ім. Максима Горького передана скансену в Переяславі. Упродовж 1967–1968 рр. перевезена та реконструйована.
Стеля хати тримається на масивному різьбленому сволокові ХVIII ст. Серед рослинно-геометричного орнаменту викарбуваного на ньому міститься текс молитви та ім’я ієрея (пресвітера) Василя Плотницького. Цей сволок підтримував стелю в його хаті.
Василь Плотницький упродовж 1758–1790 рр. був настоятелем Михайлівського храму у містечку Дашів Липовецького повіту Подільської губернії. Сам храм збудованого 1767 р. за активної участі цього пресвітера.
Сволок виявив восени 1904 р. Микола Біляшівський під час експедиції до м. Дашів. Виріб лежав на подвір’ї священника Михайлівської церкви І. Білковського, а перед цим тривалий час використовувався як балка в сараї. Після огляду сволок перевезли до Київського художньо-промислового і наукового музею ім. государя імператора Миколи Олександровича, розташованого по вул. Олександрівській (вул. Грушевського, 6). Першим директором цього музею був Микола Біляшівський (призначений на посаду у 1902 р.). Він власне відіграв надзвичайно важливу роль у формуванні колекції музею.
Тоді ж Микола Біляшівський оприлюднив публікацію про знайдений сволок разом із кресленням, яка є першою науковою графічною фіксацією різьбленого сволока в Наддніпрянщині.
Сволок є яскравим зразком українського мистецтва ранньомодерної доби, єдиним відомим різьбленим сволоком з хати уніатського священника в Україні й цілком вписуються в стилістику, притаманну тогочасному будівництву в православному середовищі.
Дашівський сволок – один з найдовших серед відомих нині сволоків ХVІІІ ст. На момент виявлення він мав довжину 7 аршинів 15 вершків (близько 5,6 м). Висота й ширина його середні – 6 ¼ (близько 28 см) на 4 ¼ (близько 19 см) вершка. Сволок виготовлено з липи. Це дерево використовувалося для різьблених українських сволоків ранньомодерної доби нечасто. Виріб майстерно вирізьблено, але без декоративних надлишків. На лицевій поверхні сволока викарбовано однорядковий напис з благословенням, інформацію про власника хати та час її освячення, а по центру міститься православний хрест на Голгофі із зображеннями знарядь тортур Ісуса Христа. У центрі нижньої частини – медальйон із монограмою Діви Марії, до якого з двох боків тягнуться рельєфні «вали» з насічками, схожі на імітації кручених мотузок.
Нині відомо близько 30 різьблених українських сволоків ранньомодерної доби, які зберігаються в музеях України. З них близько десятка у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав».
Підготовлено за матеріалами статті Анатолія Щербаня «Сволок 1758 року і церковна історія села Дашів: переосмислення»: https://nte.etnolog.org.ua/2024-rik/4/2788-rozvidky-ta-materialy/5732-svolok-1758-roku-i-tserkovna-istoriia-sela-dashiv-pereosmyslennia?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR3dVFZzECxY0rwQNsu2fglgOon0eMbzFsx8Rb2p30poatpdNcJAqZvg4VU_aem_XJVyy9XPaFizUsMJsZzEyQ
Провідний науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав» Олена Жам