У колекції українських народних жіночих прикрас Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зберігається коралове намисто з двома підвісками. Воно було придбане в 1963 році Переяслав-Хмельницьким державним історичним музеєм у мешканки м. Переяслав-Хмельницький. В інформації, яка надійшла з предметом, зазначалося, що в 20-тих роках ХХ ст. ця прикраса була куплена мешканцем села Мазінки (Переяславщина) у м. Переяславі як придане для дочки. Намисто складалось з восьми разків. До нижнього разка були причеплені дві цікаві підвіски: «Перуин» та «Красное яичко русскому воину. Киевъ. 1916». Остання була виготовлена з нагоди Великодня Всеросійським земським союзом для допомоги хворим і пораненим воїнам у Першій світовій війні.
Як благодійна акція, такі підвіски (жетони) роздавалися воїнам з подарунками. У кінці ХІХ на початку ХХ ст. завоював російський ринок, а також території колишньої Російської імперії французький засіб для нарощування волосся й боротьби з лупою під назвою «ПЕРУИН». Афішні тумби у великих містах, а також реклами в газетних виданнях на той час майоріли крикливими назвами «Красивая голова», «Серьезный мужчина…», «Теперь пора…», «На дороге к счастью» та ін.. Важко сказати, чи дійсно цей засіб для зміцнення волосся був таким чудотворним, як його рекламували, але разом з тим у ті часи він користувався широкою популярністю й великим попитом. Пляшечка «ПЕРУИН-ПЕТО» продавалась скрізь по 1р.75к. Винахідником «ПЕРУИНА» вважається Р.Г.Пето, чиє прізвище часто додавалося до назви цього засобу, який мав назву не інакше, як «ПЕРУИН-ПЕТО». Винайдений Р.Пето чудодійний засіб не тільки широко рекламувався у Франції та в Росії, а й був представлений на авторитетних міжнародних виставках, де неодноразово нагороджувався медалями. Крім того, «ПЕРУИН-ПЕТО» одержав золоті медалі з дипломами на всесвітніх виставках у Парижі й Брюсселі. Практично в кожній рекламі було застереження: «при купівлі Перуин-Пето потрібно обов’язково слідкувати за тим, щоб до пляшечки була прикріплена паризька медаль із додатком атестату винахідника Р.Г.Пето. Всі інші без медалі і атестату вважаються підробками». Зрозуміло, що такі підвіски виготовлялись з мідного сплаву й були копіями золотої медалі Паризької виставки. На початку ХХ століття вони знайшли своє розповсюдження не тільки в Росії, а й на Україні. Ось така «золота паризька медаль», невідомо яким чином, виявилася в разку коралового намиста. Майновий стан українського селянства на той час був дуже різним. Інколи дівчата з родин із невеликими статками, наслідуючи моду, могли використовували ось такі підвіски маючи їх за дукачі. Поряд з інформацією, яка стосувалась намиста, був зроблений іще один цікавий запис: на Переяславщині в кінці ХІХ початку ХХ століття була популярна пісня (записана в 1963 році зі слів гр. Трястовської Оришки Андріївни, народженої в 1878 році.)
У мене батько багач,
Сім пар волів на загоні,
На намисті дукач.
Чорти твого батька бери,
З твоїм батьком багачем.
Твої воли поздихають,
Ти погана з дукачем.
Молодший науковий співробітник НДФ Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Ірина Дунайна
