Т. ШЕВЧЕНКО ТА АЛЬМАНАХ «ЛАСТОВКА»

27 квітня 1841 р.( за с. ст.) цензор П. Корсаков підписав квиток на випуск у світ альманаху «Ластовка» Є. Гребінки з творами Т. Шевченка.

Саме завдяки альманаху «Ластовка» відбулося знайомство Т. Шевченка та А. Козачковського в 1841 р., коли поет навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, писав перші вірші, а А. Козачковський служив військовим лікарем на кораблях Балтійського флоту. Прочитавши вірші, які були надруковані в альманасі «Ластовка», вражений А. Козачковський прагне познайомитися з автором «неподражаемых стихов».

За спогадами А. Козачковського, знайомство відбулося завдяки їхньому спільному знайомому В. Зеленському: «…С произведениями Шевченка познакомил меня в Петербурге в 1841 году альманах Гребенки «Ластовка». Встретившись вскоре после этого с земляком Зеленским, я завел разговор о помещенных в альманахе неподражаемых произведениях какого-то Шевченка. «Не хочешь ли, я познакомлю тебя с автором?». Разумеется, предложение было принято с искреннею благодарностию. Через несколько дней после этого, вечером, вошел ко мне с земляком моим незнакомый господин, приветствовавший меня следующими словами: «Дай боже здравствовать! Оце той самий Тарас, що ви хотіли з ним познайомиться».

Беседа наша продлилась далеко за полночь, вращаясь около произведений и главного их предмета – дорогой обоим нам Украины.

С первой встречи поэт не мог не заметить, что думы его и в то время производили на меня глубокое впечатление, и его добрая, простая душа не могла не отозваться полным, искренним сочувствием.

В продолжение семимесячного пребывания моего в Петербурге Шевченко часто посещал меня, принося почти каждый раз что-нибудь новое из своих произведений… Расставаясь со мною в мае 42 года, Шевченко предупредил меня, что он чрезвычайно ленив писать письма, поэтому я ничего не знал о нем до 45 года. В августе этого года он неожиданно посетил меня в Переяславе, прожив у меня две недели…»

«Ластовка» – один із найцікавіших українських альманахів першої половини ХІХ століття. Ідея його створення належить Григорію Квітці-Основ'яненку, упорядкований він був Євгеном Гребінкою. Насампочатку зібрані матеріали планувалися як додаток до журналу «Отечественные записки». Однак первісним намірам українських діячів не судилося здійснитися. Замість запланованих, але заборонених регулярних українських додатків до цього журналу їм вдалося видати в 1841році у Петербурзі альманах «Ластовка». Робота над його підготовкою розпочалася ще в 1838 році. В редагуванні альманаху брав участь і Тарас Шевченко, який ще тоді віддав свої перші твори Євгену Гребінці для публікації в альманасі. Мало який сучасний орган друку мав такий успіх у читачів.

У «Ластовке» вперше побачили світ п'ять його творів – «Причинна» («Реве та стогне Дніпр широкий...»), «На вічну пам'ять Котляревському» («Сонце гріє, вітер віє...»), «Тече вода в синє море» (помилково – як продовження елегії «На вічну пам'ять Котляревському»), «Вітре буйний» («Вітре буйний, вітре буйний!») і розділ з поеми «Гайдамаки» («Яремо! Герш-ту! Хамів сину!»), що ввійшов до остаточного тексту під заголовком «Галайда». Тарас Шевченко подавав до альманаху й уривок з поеми «Тарасова ніч», який було знято цензурою. Поява цих творів у альманасі й роком раніше в «Кобзарі» об'єктивно поклала початок нової доби в історії українського письменства, засвідчила прихід до його лав поета великого обдарування.

Євген Гребінка, завдяки якому відбулося знайомство Тараса Шевченка з українською поезією і відкриття того, що може бути й українське писане та друковане слово, у примітці до вміщеного в альманасі розділу «Гайдамаків» висловив захоплення новими його творами: «Порадував нас торік Шевченко «Кобзарем», а тепер знов написав поему «Гайдамаки». Гарна штука, дуже гарна, така смашна, мовляв, як у спасівку та у жаркий день після обіду гарний кавун! І їси, і ще хочеться, їси, і ще хочеться – і читаєш, і не одірвешся».

Загалом до участі в «Ластовке» були залучені кращі літературні сили. У ній було вміщено уривки з п'єси Івана Котляревського «Москаль-чарівник», повість Григорія Квітки-Основ'яненка «Сердешна Оксана», уривок з казки Пантелеймона Куліша «Циган», казка Петра Писаревського «Собака та злодій», байки Левка Боровиковського «Лікар та здоров'я» («Раз лікар в город одправлявсь...»), «Дядько й дядина» («Мій дядько деколи мене поб'є й полає...»), «Москаль і Мотря» («Москаль у Мотрі гуску вкрав...»), ліричні вірші Віктора Забіли «Повіяли вітри буйні», Євгена Гребінки «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить...»), Олександра Афанасьєва-Чужбинського «Прощання» («Прощай, весела сторона!») та ін., поетичні обробки народних загадок, добірка народних пісень, зібраних Степаном Писаревським, а також інші зразки народної творчості.

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка»                    С. О. Коркач