18 листопада 1845 р. у Переяславі Тарас Шевченко написав поему «Кавказ», присвячену своєму другові Якову де Бальмену, який ілюстрував його ранні твори. Слід підкреслити, що дружні взаємини, які встановилися між де Бальменом і Шевченком не були приємною випадковістю. Вони були підготовлені популярністю творів Шевченка та перебуванням де Бальмена в місцях, оспіваних поетом. Цьому сприяло й те, що обидва були обдарованими митцями.
До своєї зустрічі кожен з них пройшов чималий життєвий шлях. Яків щиро прив'язався до свого нового друга. Його захоплювала незвичайна біографія поета, радував великий успіх Кобзаря. Він жадібно слухав розповіді Шевченка про тяжке дитинство й подальшу його долю. Художня література, живопис були тим підґрунтям, на якому зійшлись і подружились син селянина-кріпака з села Моринці Тарас Шевченко і син відставного полковника з села Линовиці граф Яків де Бальмен. Рід де Бальменів походить із Шотландії. За часів короля Якова предки де Бальмена були змушені емігрувати і вступити на службу до французького короля. Прадід Якова де Бальмена, покинувши Францію, на запрошення Анни Іоанівни вступив на службу в російську армію і в чині полковника був убитий в одному з боїв зі шведами. Дід теж служив у армії. Це перед ним капітулював у Бахчисараї останній кримський хан Гирей. Батько Якова також був військовим. Дослужившись до звання підполковника, він пішов у відставку й оселився у своєму линовицькому маєтку .
У поемі поет засуджує війну царизму проти горців і уславлює боротьбу народу за свободу. Та змістом лірична поема виходить за локальні межі теми «кавказької війни». «Кавказ», – писав І. Франко, – се огниста інвектива проти «темного царства» зі становища загальнолюдського, се, може, найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиро людського почуття нашого поета». У «Кавказі» виявилися найхарактерніші риси Шевченкової сатири як сатири переважно ліричної, з властивими їй взаємопереходами ствердження й викриття, саркастичної й героїчної інтонації, високого пафосу. Це художньо довершений твір, у якому розвиток і зіткнення поетичних мотивів підлягають законам музичної сонатної форми.
Саме завдяки поемі «Кавказ» стали поширеними крилаті вислови: «Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить!», «Встане правда! Встане воля!», «Борітеся – поборете!», «Якби ви з нами подружились – багато б дечому навчились», «Од молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить, бо – «благоденствує!».
До речі, Я. Бальмен бував і в Переяславі. 1842 року під час своєї відпустки зустрічався з офіцерами-переяславцями Михайлом Дараганом, Іваном Гамалією, Йосипом Рудзинським, Тимошем Думитрашком-Райчем, які тоді тут квартирували.
Загибель Бальмена Тарас сприйняв як велику втрату для України, як втрату свого надійного однодумця й щирого друга.
О, друже мій добрий, друже незабутній,
Живою душею в Украйні витай.
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай!
Заплач з козаками дрібними сльозами,
І мене з неволі в степу виглядай…
Рукописи Бальмена конфіскували жандарми і багато років вони лежали в таємному імператорському архіві. Своєю поемою «Кавказ» Тарас Шевченко поставив величний духовний пам’ятник своєму другові. І до цієї трагічної постаті зацікавлено повертається дедалі більше дослідників.
Завідувач НДВ «Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка» Н. Кухарєва
