Ігор Семенович Зарічний скульптор-монументаліст, член Національної спілки художників України у творчому доробку якого близько ста скульптурних творів. Його монументальні пластичні образи стали визначними пам’ятками багатьох населених пунктів України.
І. С. Зарічний народився 17 березня 1936 р. у м. Проскурів (нині – Хмельницький) у родині військового. Як і батько І. С. Зарічний пов’язав своє життя з військовою службою. У 1958 р. закінчив Київське артилерійське училище та був призначений командиром 2-го вогневого взводу 152-мм гаубиць 17-ої бригади 112-ої повітряно-десантної дивізії, яка дислокувалась у смт Десна. Талант скульптора розкрився у ньому коли йому було за тридцять. У 1967 р. вступив на заочну форму навчання до Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), мистецтву скульптури навчався в майстерні відомого скульптора, педагога, народного художника України Олексія Прокоповича Олійника (1914–1977 рр.). Також своїм вчителем І. Зарічний вважав скульптора, члена Студії військових художників ім. М. Б. Грекова Григорія Миколайовича Постнікова (1914–1978 рр.).
Близько двадцяти років І. С. Зарічний поєднував військовий обов’язок з мистецькою діяльністю скульптора, виробляв свій особистий художній стиль у пластиці: відвідував художні виставки та музейні експозиції, гуртки образотворчого мистецтва, спілкувався з художниками, малював, створював етюди, виготовляв мозаїку. У цей період домінантою його творчості були роботи на військово-патріотичну тематику виконані у стилі соцреалізму.
Свій творчий шлях митець, умовно, розділив на періоди: деснянський (1960–1970 рр.); київський (1970–1980 рр.); зарянський (1980–1990 рр.); переяславський (1990–2000 рр.); черкаський, житомирський, коростенський (поч. ХХІ ст.). Зокрема переяславський розпочався для нього зі знайомства з директором Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника (нині – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») Михайлом Івановичем Сікорським (1923–2011 рр.). Завдяки їхній співпраці історичний простір Переяслава наповнився монументальними скульптурними творами, а фондове зібрання НІЕЗ «Переяслав» – погруддями.
18 травня 1993 р. відбулось урочисте відкриття «Пам’ятника героям літературного твору «Слово о полку Ігоревім». «Слово о полку Ігоревім» – одна з найдавніших літературних пам’яток, кінця ХІІ ст., в основу якої покладені драматичні події із життя новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича. М. І. Сікорський, наполягав, що між «Словом» і Переяславом існує безпосередній зв’язок: вважав, що дружина князя – Ярославна – родом з Переяслава, тому запропонував скульптору візуалізувати сюжет літературного твору у пластиці.
Пластичний мотив «Слова» втілений у постаті літописця, що тримає в руках розгорнутий сувій та перо, розташований на фоні стилізованого дерева, на якому розмістились герої твору. Зліва – Ярославна, справа – князь Ігор на коні в оточенні дружинників, розміщених у два яруси, над ними – стилізоване затемнене сонце. Пам’ятник виготовлений з армованого азбестобетону, обтягнутого мідним листом та встановлений на штучному земляному кургані на перетині вулиць Б. Хмельницького та Покровської (перед сучасним приміщенням «Критого ринку»).
За ініціативи М. І. Сікорського, до 60-их роковин Голодомору (1993 р.) на Заальтицькому кладовищі, неподалік від центрального входу на штучному земляному кургані встановили «Пам’ятний знак жертвам голодомору 1932 – 1933 рр.» роботи І. С. Зарічного – брила сірого кольору з викарбуваним хрестом та написом «Жертвам Голодомору 1932 – 33 років на Переяславщині».
У квітні 1995 р., як данина подіям які, імовірно, розгорнулись на цьому місці, а саме вирішальна битва між козацьким військом під проводом Тараса Федоровича (Трясила) та польським на чолі з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським у передмісті встановили ще один пам’ятний знак роботи І. С. Зарічного – «Пам’ятник гетьману Тарасу Трясилу на Борисівському полі» – брила бетону з вмонтованими в неї погрудним барельєфним портретом Т. Федоровича та батальним рельєфом.
У 1997 р. І. Зарічний створив пам’ятник-бюст філософа Григорія Сковороди для Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Григорія Савовича Сковороди (нині – Університет Григорія Сковороди в Переяславі). Погруддя виготовлене з бетону тонованого під бронзу, встановлене на прямокутному гранітному постаменті та розміщене в екстер’єрі університету навпроти головного корпусу.
Для Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника митець подарував скульптурні портрети філософів Аристотеля і Гегеля (1996 р.) та директора Михайла Сікорського (1998 р.).
І. С. Зарічний помер 19 грудня 2020 р. на 84-му році життя.
Ще за життя митця про І. С. Зарічного-скульптора Українською студією хронікально-документальних фільмів («Укркінохроніка») був створений документальний фільм (1975 р.).
На сьогоднішній день скульптурні твори митця стали невід’ємною частиною історичного простору міста Переяслава.
Старший науковий співробітник НДВ історичного краєзнавства Ганна Наконечна
