19 БЕРЕЗНЯ 2025 РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 130 РОКІВ ІЗ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАКСИМА ТАДЕЙОВИЧА РИЛЬСЬКОГО.

Що відомого вченого, поета, перекладача пов’язує з Переяславщиною?

М. Т. Рильський (1895–1964) – видатний український вчений, перекладач, публіцист, мовознавець, літературознавець, поет, академік АН УРСР (1943) та АН СРСР (1958), депутат Верховної Ради СРСР  2–6 скликань, голова Спілки радянських письменників України (1943–1946), директор Інституту мистецтвознавства, народної творчості та етнографії (1942–1964).

Життєвий шлях і професійна діяльність Максима Тадейовича були пов’язані з Переяславщиною. Зокрема, дружні відносини поєднували його з уродженцем Переяслава, відомим українським архітектором, засновником і президентом Академії архітектури України, одним із авторів проекту будинку Верховної Ради України В. Г. Заболотним та директором Переяслав-Хмельницького державного історичного музею (з 1999 р. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») М. І. Сікорським.

 М. Т. Рильський із В. Г. Заболотним у роки окупації (1941–1943) разом перебували в евакуації в м. Уфа (Башкирія). Саме там до звільнення Києва від фашистів тимчасово розташовувалися українські наукові та культурні установи, в тому числі й Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії, який очолював М. Т. Рильський, а В. Г. Заболотний завідував відділом мистецтв місцевого інституті народної творчості (1941–1943). У 1947–1959 рр. М. Т. Рильський із В. Г. Заболотним були депутатами трьох скликань Верховної Ради УРСР. Також їх поєднували спільні проекти. На початку 60-их років вони виступили редакторами відомого п’ятитомного альбому «Українське народне мистецтво». З п’яти частин альбому М. Т. Рильський редагував дві: «Українське народне мистецтво. Тканини та вишивки» (1960) та «Українське народне мистецтво. Різьблення та художній метал» (1962). Також М. Т. Рильського та В. Г. Заболотного поєднувала любов до колекціонування предметів старовини: картин старих майстрів, венеціанського скла, стародруків тощо. Обидва були поціновувачами антикваріату. Підтвердженням дружніх відносин М. Т. Рильського та В. Г. Заболотного є книги з дарчими надписами Максима Тадейовича до Володимира Гнатовича та його дружини Зінаїди Миколаївни, які зберігаються у Меморіальному музеї архітектора В. Г. Заболотного.

Про відносини М. Т. Рильського та М. І. Сікорського відомо менше. Найвірогідніше їх познайомив спільний знайомий В. Г. Заболотний. Спершу вони пересікалися під час підготовки до відзначення в 1954 р. 300-річчя знаменитої й сумнозвісної Переяславської ради. До підготовки святкування залучалися партійні, освітні, наукові, культурні та інші установи країни, відомі діячі науки, культури, спорту, мистецтва.

За спогадами уродженця м. Переяслава Валерія Володимировича Довгая (викладач фізико-математичного факультету НТУУ «КПІ», м. Київ) М. Т. Рильський напередодні так званого святкування у складі делегації діячів культури брав участь у закладенні дубової алеї у парку ім. Т. Шевченка. Валерій Довгаль, на той час учень Переяслав-Хмельницької середньої школи № 2, допомагав саджати молоді дубочки: підносив воду, тримав пагінці, коли їхнє коріння Максим Тадейович разом з іншими учасниками дійства засипав землею.

Упродовж 1957–1959 рр. М. Т. Рильський разом із В. І. Касьяном, К. Г. Гуслистим, І. С. Козловським та іншими відомими діячами культури та мистецтва побувавав в с. Андруші Переяслав-Хмельницького р-ну. Можливо, це було пов’язано з відзначенням у 1959 р. 100-річчя останнього приїзду Тараса Шевченка на Україну та майбутнім 100-річчям з дня його смерті у 1961 р.

У середовищі корінних мешканців с. Анруші збереглися згадки про те, як М. Т. Рильський неодноразово відвідував їхнє село наприкінці 50-их – на початку 60-их років минулого століття. Мета цих відвідин різна: збір етнографічних матеріалів, усних свідчень місцевих мешканців, полювання та риболовля, які в Андрушах були особливо розвинені. Загальновідомо, що М. Т. Рильський полюбляв рибалити й полювати. Його онук – Максим Георгійович Рильський пригадував: «Для діда рибацтво було особливим способом спілкування з природою». В. П. Мельник, яка в 1958–1966 рр. навчалася у Андрушівській восьмирічній школі, будучи ще дитиною спостерігала як М. Т. Рильський ловив рибу у їхньому селі. Про це вона розповідала колегам, коли вже працювала в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав». До слова в Андрушах свого часу рибалив і Т. Г. Шевченко, коли приїздив до села в 1845 р. і 1859 р. Одна з легенд, записана в 1936 р. Д. М. Косариком розповідає як «Шевченко в Андрушах у довгій мужичій свиті овечого сукна, ловив рибу в Дніпрі, з рибалками варив її».

Уродженець с. Андруші Степан Степанович Сулима (директор Переяслав-Хмельницької ЗОШ № 1 у 90-их рр. ХХ ст.) пригадував як підсобляв М. Т. Рильському під час полювання на качок. Коли підстрелені поетом із рушниці качки падали у воду, шестикласник з іншими хлопчаками пірнав за ними й доправляв Максиму Тадейовичу. Це був 1960 або 1961 р.

Ще одна корінна андрушанка – Наталія Григорівна Моспан пригадала, що наприкінці 60-их рр. у с. Андруші приїздив М. Т. Рильський із сином, виступав у місцевому клубі, розповідав про Т. Г. Шевченка. Наталя Григорівна, навіть, запам’ятала, що він був одягнений у темно-синій костюмчик. Приїзд М. Т. Рильського в Андруші може бути датований 1957 р., коли експедиція Інституту працювала в цьому селі. Припускаємо, що візити М. Т. Рильського до цього села були неодноразові. Це службові відрядження, польові етнографічні експедиції й поїздки задля дозвілля. Останні, вірогідно, відбувалися за участю близького товариша В. Г. Заболотного, уродженця с. Карань, сусіднього з с. Андруші, який також полюбляв рибалити й полювати.  

Окрім Андрушів, М. Т. Рильський відвідував також с. Ташань, у 1962 р. Мета цієї поїздки – ознайомлення з бібліотекою князя О. К. Горчакова, колишнього власника Ташанського маєтку, яка потрапила до місцевих мешканців. Відомо, що в книгозбірні було чимало стародруків та іншомовних видань ХІХ – поч. ХХ ст., які й зацікавили вченого-перекладача, котрий досканало володів французькою та польскою мовами. Щоб оглянути бібліотеку, М. Т. Рильський зустрівся з директором місцевої школи Родіоном Васильовичем Коломійцем та вчителем початкової школи Іваном Івановичем Кириченком. Останній до революції був управляючим у поміщиків Горчакових, згодом опікувався їхньою бібліотекою. Припускаємо, що деякі з цих видань були подаровані М. Т. Рильському. Також відомо, що М. Т. Рильський був знайомий із сином директора Ташанської школи – поетом Володимиром Родіоновичем Коломійцем, згодом лауреатом Шевченківської премії. В. О. Коломієць присвятив дві свої поезії М. Т. Рильському, його родина має кілька книг М. Т. Рильського з дарчими надписами від нього.

Упродовж 50-их рр. – на поч. 60-их рр. М. Т. Рильський неодноразово бував і в самому м. Переяславі-Хмельницькому. Про один із таких візитів, який відбувся у 1960 р., згадував директор Переяслав-Хмельницького державного історичного музею М. І. Сікорський. Цього разу М. Т. Рильський відвідав виставку народного одягу, яка експонувалася у Михайлівській церкві, й передав музею весільне вбрання, яке напередодні йому подарували жителі с. Андруші.

Окремо варто згадати співпрацю М. Т. Рильського як директора ІМФЕ із М. І. Сікорським – директором Переяслав-Хмельницького державного історичного музею щодо роботи над створенням «Українського історико-етнографічного атласу». Зберігся лист М. Т. Рильського до М. І. Сікорського від 18 червня 1964 р. з пропозицією до співпраці у зазначеному напрямку, а також різна методична література, надіслана з ІМФЕ. М. І. Жам у своїх спогадах зауважував, що М. І. Сікорський часто спілкувався з науковцями ІМФЕ та особисто М. Т. Рильським з приводу отримання різного роду консультацій.

Варто згадати ще один момент, який окреслює зв’язок М. Т. Рильського з Переяславом. 29 травня 2009 р. на території Музею «Заповіту» Т. Г. Шевченка і на центральному вході до Університету Григорія Сковороди в Переяславі на алеї академіків було висаджено п’ять пагінців «Шевченкової верби», привезених  громадським діячем, шевченкознавцем Б. М. Войцехівським із Літературно-меморіального музею М. Т. Рильського (Київ). Тут у садибі М. Т. Рильського у 1961 р. була посаджена укорінена вербова гілочка, привезена А. С. Малишком у подарунок Максиму Тадейовичу з далекого півострова Мангишлак (Казахстан). Материнська верба виросла з гілки, яку в 1850 р. підібрав, а потім посадив у гарнізонному солдатському саду Т. Г. Шевченко на засланні. У Переяславі пагінці унікальної «Шевченкової верби» від Максима Рильського розрослися новими деревами. І вже їхні «правнучки» проростають у різних куточках Переяславського краю, зберігаючи пам’ять про видатних діячів української культури.

Провідний науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав»                                                               Олена Жам