18 січня 1864 року в селі Вишнопіль Уманського повіту (тепер Тальнівського району на Черкащині) у родині збіднілого селянина Сидора та доньки священика Марії народився видатний український художник, один із основоположників книжкової графіки, талановитий ілюстратор, іконописець Іван Їжакевич. Цього року виповнюється 161 рік із дня його народження.
Митець відомий як своїм життєвим і творчим довголіттям, так і надзвичайно багатою мистецькою спадщиною – понад 20 тисяч робіт, до яких входять унікальні розписи й фрески понад 20-ти храмів, мальовничі українські пейзажі, яскраві сцени з історії та життя нашого народу, а також численні ілюстрації до видань творів видатних українських письменників.
Але наскрізною у творчості Івана Їжакевича є саме шевченківська тематика: особистість Тараса Шевченка, нелегка доля митця і його невмируща поезія стала невичерпним джерелом натхнення для художника. Майже 200 його мистецьких творів є ілюстраціями до творів Тараса Шевченка.
Імена Тараса Шевченка та Івана Їжакевича в українській культурі стоять поряд, їх об’єднує дуже багато. Обидва народилися на благословенній землі Черкащини в багатодітних родинах, змалку пізнали складнощі сільської праці, обидва мали велику жагу до малювання, і в пошуках малярської науки ще підлітками покинули рідне село. Згодом обидва навчались у Петербурзькій академії мистецтв, у різний час жили в Києві. Понад усе любили батьківщину, завдяки лише вродженому талантові та титанічній праці досягли найвищих мистецьких вершин й віддали свій талант рідному народові.
Ілюструвати твори Тараса Шевченка художник почав у 90-х рр. ХІХ ст. Він виконав малюнки до балади «Причинна» (1893–1894 рр.), поем «Гайдамаки» (три ілюстрації, 1895 р.), «Катерина» (1895 р., 1956 р.), поезії «Перебендя» (1897 р.), драми «Назар Стодоля» (1898 р.), які друкувалися у російських журналах «Нива» та «Всемирная иллюстрация» і здобули широку популярність в Україні, а також відтворювалися у різних масових виданнях, на поштових листівках тощо.
Цікавими сюжетами вирізнялися його картини, написані на початку ХХ століття: «Тарас Шевченко – пастух» (1928 р.), «Т. Шевченко в майстерні Ширяєва» (1933 р.), «Зустріч Тараса Шевченка з сестрою Яриною» (1935 р.) та інші. тринадцять робіт за мотивами поеми «Катерина» (1927 р.), «На панщині» (1928 р.), краєвиди шевченківських місць («Хата батьків Т. Г. Шевченка в Кирилівці», 1921 р.). Із художніх образів, створених Іваном Їжакевичем до поезій Кобзаря, найбільший відгук знайшли «Катерина» і «Гайдамаки». Також художник є автором станкових картин за мотивами творів Т. Шевченка.
У 1937–1938 роках Іван Їжакевич виконав суперобкладинку і цикл ілюстрацій до ювілейного видання «Кобзаря» 1939 р., в якому узагальнив свій багаторічний досвід художньої інтерпретації поезій Тараса Шевченка.
Одразу ж після видання ця книга стала рідкістю. Один примірник «Кобзаря» 1939 року зберігається у фондах Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Ілюстрації Їжакевича до Шевченкового «Кобзаря» відтворюють і дитячі переживання, і любов до українського народного життя, його побуту, звичаїв, уподобань. Автобіографічні поезії Тараса Шевченка «І золотої й дорогої», «Мені тринадцятий минало…» у мистецькій інтерпретації Івана Їжакевича неначе переплітаються зі спогадами про його власне дитинство. Ці роботи здобули широке визнання, багато разів передруковувалися, увійшли до хрестоматій та підручників, на них виховувалась українська молодь. Усього малюнків було створено близько 30, і цією працею художник умовно підводить підсумок прожитих років та набутого досвіду.
Усі твори художника на шевченківську тематику стали класичними й донині сприяють глибшому осмисленню не тільки поезій, але й біографії видатного поета і художника Тараса Шевченка. Твори Івана Їжакевича зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Центральному державному архіві-музеї літератури й мистецтва України, низці художніх та краєзнавчих музеїв, у приватних колекціях.
Творчі здобутки Івана Їжакевича були гідно оцінені в Україні: у 1939 р. за ілюстрації до «Кобзаря» Тараса Шевченка він отримав Державну премію СРСР, у 1940 р. йому присуджено високе звання заслуженого діяча мистецтв України, у 1951 р. митець був удостоєний звання народного художника УРСР.
До останнього дня митець не розлучався з улюбленою справою, вражаючи всіх величезною працездатністю. Помер Іван Їжакевич 19 січня 1962 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.
Молодший науковий співробітник
НДВ «Музей Заповіту Т.Г.Шевченка» Світлана КОРКАЧ