17 СІЧНЯ ВИПОВНИЛОСЯ 105 РОКІВ ІЗ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОРИСА АНДРІЙОВИЧА ШРАМКА (17.01.1921-08.07.2012) – ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Б. А. Шрамко народився у м. Гомелі (Білорусь) у родині залізничника. Через роботу батька родина постійно переїжджала, середню школу Борис Шрамко закінчив у Харкові. У 1937 р. був репресований батько, 16 річний Борис Андрійович змушений був опікуватися матір’ю та трирічною сестрою, підробляв приватними уроками німецької мови та історії. У 1939 р. вступив на історичний факультет Харківського державного університету (нині Харківський Національний університет імені В. Н. Каразіна). Із самого початку навчання визначився його інтерес до археології. У 1940 р. вперше взяв участь у розкопках кургану, які не вдалося завершити у зв'язку з початком Другої світової війни.

У 1941 р. евакуювався в м. Саратов, де продовжив навчання в Саратовському університеті. Але вже з 1942 р. Б. А. Шрамко знаходиться на фронті. У 1943 р. він закінчив Саратовське артилерійське училище. У 1943 р. в боях за визволення Харкова був важко поранений, після лікування в госпіталі знову повернувся на фронт. Закінчив війну у 1946 р. в Угорщині командиром батареї у званні старшого лейтенанта. За мужність і героїзм його було нагороджено двома орденами «Червоної Зірки», медалями «За бойові заслугами» та «За взяття Відня».

У 1946 р. Борис Шрамко поновив навчання на другому курсі історичного факультету Харківського державного університету, який закінчив з відзнакою у 1949 р. Навчався у аспірантурі на кафедрі стародавньої історії та археології Харківського університету (1949–1952). Працював лаборантом, викладачем та старшим викладачем, доцентом на цій же кафедрі (1948–1966). У 1953 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Пам’ятки скіфського часу в басейні Сіверського Дінця». У 1966 р. захистив докторську дисертацію на тему «Хазяйство лісостепових племен Східної Європи в скіфську епоху».

З 1966 по 1977 рр. завідував кафедрою історії стародавнього світу та археології, а з 1977 до 2005 рр. він був професором кафедр історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Зусиллями Бориса Андрійовича в університеті було відроджено археологічний музей.

У 1966 р. Борис Андрійович створив Сіверсько-Донецьку та Скіфо-слов’янську археологічні експедиції Харківського університету, які очолював впродовж 30 років. Він керував польовими роботами на пам'ятках бронзової доби, передскіфського та скіфського часу, раннього середньовіччя та Київської Русі на території Вінницької, Донецької, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської областей України, Білгородської та Курської областей Росії. Вчений здійснив відкриття нової археологічної культури пізньої бронзової доби і передскіфського періоду, що отримала назву бондарихинської. Дослідник займався вивченням майже усіх культур Українського Лівобережжя, але найперше – проблемних питань археології раннього залізного віку, до яких входили проблеми походженням скіфської культури, етногеографія Скіфії, питання давньої техніки та витоків найдавнішого орного землеробства, поява стародавніх дерев'яних рал, давня металургія. Б. А. Шрамко започаткував в Україні використання у дослідженнях результатів металографічних, спектральних, хімічних і рентгеноструктурних аналізів. Він першим у Східній Європі розпочав дослідження виробів з метеоритного заліза, вивчав найдавніші залізоплавильні горни, досліджував питання технології бронзоливарного та ювелірного виробництв, одним з перших в нашій країні почав дослідження хімічного складу виробів з кольорових металів Лісостепової Скіфії. Великим внеском ученого в розвиток вітчизняної археології є створення власної наукової школи археології Східної Європи, де виховав цілу плеяду молодих українських дослідників. Найвизначнішими та найвідомішими є його дослідження Більського городища, масштабні розкопки якого почалися ще у 1958 р. Дослідження Більського городища Б. А. Шрамко очолював з 1965 по 1995 рр. За більш ніж 40 років досліджень експедицією було розкрито близько 50 тис. м² культурних нашарувань на території Східного та Західного укріплень унікальної пам’ятки, досліджено чимало поховань, проведено масштабні розвідки довколишньої місцевості. Спираючись на отримані під час багаторічних розкопок матеріали, вчений довів, що Більське городище можна ототожнювати із геродотовим містом Гелон. Борис Андрійович координував програму досліджень Більського городища за участі археологів Харкова, Полтави, Києва та Гамбурга. У 2006 р. на території унікальної пам’ятки було створено історико-культурний археологічний заповідник.

У 1966 р. Переяславщина була включена до маршруту новоствореної Борисом Шрамком скіфо-слов’янської археологічної експедиції Харківського університету. Він був керівником експедиції. Дослідника особливо цікавила загадкова лінія укріплень на Лівобережжі Дніпра, відомих як переяславські «змійові» вали. Експедицією вали були обстежені на всій протяжності та був складений їх окомірний план, яким, як найбільш точним на той час, багато десятиліть послуговувалися науковці. Окрім валів експедицією були виявлені різночасові пам’ятки біля сіл Мала Каратуль, Козинці та В՚юнище, в тому числі виявлений нечисленний керамічний матеріал скіфського часу поблизу валів. Виходячи з топографії та конфігурації валів та знайдених поблизу знахідок, Б. А. Шрамко запропонував версію датування цих загадкових споруд скіфським часом та припустив існування величезного скіфського городища. Воно отримало назву «Каратульське», від назви сіл Велика Каратуль та Мала Каратуль, які знаходилися в його гаданому центрі. Ця версія мала тоді та й досі має багатьох прихильників. Хоча в 1990-их рр. скіфська версія була спростована завдяки першим розкопкам валу археологами Переяславського заповідника: у 1995–1996 рр. поблизу с. Мала Каратуль у місці виходу валу до річки Броварки було зроблено розрізи так зв. Великого (внутрішнього) валу – виявилося, що земляні укріплення були побудовані на культурному шарі поселення черняхівської культури, який датується ІІІ – поч. V ст. н.е. Це однозначно доводить датування Великого валу часом після V ст. Найбільш ймовірним датуванням переяславських «змійових» валів вважається давньоруський час, а точніше Х ст. – часи князювання Володимира Святославовича. Так зв. Малий вал другої лінії укріплень переяславських «змійових» валів досі не досліджений розкопками й питання його датування залишається відкритим. Сам дослідник в останні роки життя погодився, що його скіфська версія датування переяславських валів не отримала достовірного підтвердження. Втім зусиллями Б. А. Шрамка було виконана велика робота по первісному картографуванню валів та було поновлено увагу дослідників до цієї унікальної пам’ятки. Нині археологами НІЕЗ «Переяслав» продовжено вивчення цих загадкових споруд та здійснено ґрунтовне та найбільш точне на сучасний момент картографування валів.

Б. А. Шрамко є автором і співавтором більш ніж 200 наукових праць, в тому числі 6 монографій, серед яких такі визначальні праці як «Древности Северского Донца» (1962), «Господарство лісостепових племен на території України» (1971), «Розкопки курганів ранньої залізної доби на Харківщині» (1983), «Бельское городище скифской эпохи (город Гелон)» (1987) та ін.

У 1996 р. досліднику було присвоєно звання Заслуженого професора Харківського університету, у 1997 р. він відзначений республіканською премією імені Д. Яворницького Всеукраїнського союзу краєзнавців. Близько двох десятиліть Борис Андрійович був членом Польового комітету Інституту археології НАН України, членом спеціалізованої вченої ради цього Інституту археології із захисту докторських та кандидатських дисертацій, членом редколегії республіканського міжвідомчого збірника наукових праць «Археологія» (1981–1985), Полтавського наукового журналу «Археологічний літопис Лівобережної України» (1997–2009), наукового щорічника «Древности» (1994–2012). З 1967 р. Б. А. Шрамко багато років представляв Україну в ЮНЕСКО, зокрема, як член міжнародних комітетів з вивчення стародавньої металургії заліза, а також з історії землеробства та землеробських знарядь (Данія).

Помер Б. А. Шрамко на 92 році життя 8 липня 2012 р., похований у м. Харкові.

Джерела:

1. Шрамко Б.А. Отчет о раскопках и разведках скифо-словянской археологической экспедиции Харьковского государственного университета им. А.М. Горького в 1966 г. НА ИА НАНУ. 1966/66. 60 с.
2. Шрамко Б.А. Исследование лесостепной полосы УССР. АО 1966 г. 1967. С. 199–201.
3. До 70-річчя Бориса Андрійовича Шрамка. Археологія. 1991. № 4.
4. Роздобудько М.В., Тетеря Д.А. До питання про так зване Каратульське городище. Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку Європи. Полтава, 1996. С. 233–234.
5. Роздобудько М.В., Тетеря Д.А. Матеріали до датування Переяславських Змійових валів. Археологія. №3. 1997. С. 139–141.
6. Буйнов Ю.В. До 90-річчя Шрамка Бориса Андрійовича. Археологія. № 4. 2010. С. 136–138.
7. Світлій пам'яті Бориса Андрійовича Шрамка. Археологія. № 3. 2012. С. 142.
8. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’яті Бориса Андрійовича Шрамка. Старожитності Лівобережного Подніпров'я К. – Полтава, 2012. С. 188–194.
9. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Борис Андрійович Шрамко. Полтавский краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. Випуск VII. Полтава, 2012. С .9–20.
10. Вовкодав Сергій. Історія дослідження «змійових» валів Переяславщини. Український історичний збірник. Вип. 18. 2015. С. 354–367.
11. Вовкодав Сергій. До питання датування та функціонального призначення переяславських «змійових» валів. Український історичний збірник. Вип. 19. 2017. С. 24–40.
12. Вовкодав Сергій. «Змійові вали Переяславщини: характеристика просторової конфігурації. Український історичний збірник. Вип. 20. 2018. С. 29–40.
13. Вовкодав Сергій. Деякі дані щодо уточнення просторової конфігурації системи переяславських «змійових» валів. Простір в історичних дослідженнях: зб. наук. ст. / упоряд. С. М. Вовкодав. Переяслав – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня Рута», 2020. Вип. 1. С. 38–44.
14. Юренко С. Борис Андрійович Шрамко [Електронний ресурс]. Енциклопедія історії України: у 10 т. (редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. К., Наукова думка, 2013. Т. 10: Т–Я. С. 657. 784 с. URL: http://www.histori.org.u/?termin=Shramko B.
15. Борис Андрійович Шрамко — професор Харківського університету ім. В. Н. Каразіна. Біобібліографічний покажчик. До 80-річчя з дня народження / Укладач Тітков О. В. За редакцією В. К. Міхеєва. Харків, 2001. 63 с. Рdf: https://www.codpa.org.ua/wp-content/uploads/2023/03/borys-andriiovych-shramko-biobiliohrafichnyi-pokazhchyk-2001.
16. Пішов з життя Борис Андрійович Шрамко. Спілка археологів України. URL: http://vgosau.kiev.ua/novyny/khronika/149-2013-02-18-15-14-53/
17. Можейко І. Людина, яка повернула Слобожанщині її найдавнішу історію. Слобідський край. [Електронний ресурс]. URL: https://www.slk.kh.ua/news/khronograf/lyudina-yaka-povernula-slobozhanshchini-yiyi-najdavnishu-istoriyu.html.

Старший науковий співробітник НДВ археології                                                                                                         Г. М. Бузян

• Б. А. Шрамко. Фотопортрет. 1990-ті рр. Б. А. Шрамко. Фотопортрет. 1990-ті рр.
• Відрізок переяславського «змійового» валу. 1980-ті рр. Відрізок переяславського «змійового» валу. 1980-ті рр.
• Б. А. Шрамко на розкопках Більського городища. 1970-ті рр. Б. А. Шрамко на розкопках Більського городища. 1970-ті рр.
• План переяславських «змійових» валів (за Б.О. Шрамком) План переяславських «змійових» валів (за Б.О. Шрамком)
•