Яків Благодаров народився у 1764 р., день, місяць та місце народження на сьогодні у джерелах не виявлено. Походив із небагатого дворянського роду польського походження. Навчався у Московському університеті (1783-1788). Згодом здібний випускник, який володів французькою, німецькою, польською та латинською мовами, працював в університетській типографії перекладачем та коректором (1788-1791). Яків Благодаров брав активну участь у роботі журналу Миколи Івановича Новикова "Покоящийся трудолюбец". Спілкування з російським просвітителем, письменником і видавцем М. І. Новіковим позначилося на формуванні поглядів та творчого життя Якова Благодарова. Під його впливом він почав перекладати та писати власні твори.
Активна літературна діяльність припадає на 1784-1803 рр. Благодаров перекладав переважно просвітницькі та художні твори з латинської, французької, німецької мов. За роки навчання та роботи в університеті близько 10 окремими книгами вийшли його переклади та твори, проте більшість його робіт були надруковані окремими статтями у різних журналах. Два перших драматичних твори – комедії «Матерьняя любовь» (1786) та «Смешное сборище, или Мещанская комедия» (1787), написані ним ще у студентські роки. Тоді ж молодий Яків Благодаров переклав прозою віршовану трагедію французького драматурга П.-Л. Бюирета де Беллуа «Тит» (1787). Багато перекладів мали релігійно-повчальний характер, вони були близькі Я. І. Благодарову через його масонські настрої. Деякі були присвячені медицині, було чимало художніх перекладів, навіть збірники веселих анекдотів, тощо. Дрібні переклади були подані ним у збірнику «Полезное и увеселительное чтение для юношества и для всякого возраста…» (1788). У свій час широко відомим став його невеликий твір «Егорушка, или Человек сам собою довольный» (1797), де герой оповідання – простий селянин, який не вміє ні читати, ні писати, але завдяки великій побожності володіє істинною мудрістю.
Дев’ять років Я. І. Благодаров служив землеміром Тамбовської межової контори, паралельно займався літературною та перекладацькою діяльністю та працював у типографії І. Г. Рахманінова (1791-1800). Потому служив скарбником у Можайську (1801-1805), згодом – поштмейстером у Вязьмі (1805-1812).
14 серпня 1812 р. був переведений на ту ж саму посаду поштмейстера до Переяслава, де й пропрацював майже 21 рік, до кінця свого життя (1812-1833). У 1811–1812 рр. Я. І. Благодарова обрали членом Товариства історії та старожитностей при Московському університеті, з 1828 р. він став дійсним членом цього почесного товариства, що вказує на характер його зацікавленості у переяславський період життя. У Переяславі Я. І. Благодаров займався краєзнавчими дослідженнями переяславської давнини, про що ми дізнаємося, зокрема, від О. І. Лєвшина, тоді молодого історика і етнографа, який в подальшому став відомим державним діячем. О. Лєвшин згадує про Я. Благодарова у своїй юнацькій роботі «Письма из Малороссии» (1816).
Відвідавши Переяслав влітку 1815 р. ще 17-річним харківським студентом, Олексій Лєвшин познайомився з дослідником місцевих старожитностей Яковом Благодаровим. Юнак був щиро вдячний старшому товаришу у пошуках місцевої давнини: «Время для нас летит в Переяславе. Мы проводим оное в сообществе с почтенным человеком, который соединяет в себе хорошие познания, добрую душу и чувствительное сердце…», – відмічає він. Описує скромне подвір’я Якова Івановича, невеликий будинок, який знаходився за містом, неподалік Трубежу, «оточений квітником та маленьким садочком». Згадує його захоплення місцевою природою, дивуючись її багатству в тутешніх місцях та пристрасть до читання книг. О. Лєвшин разом з поважним поштмейстером «…решились вместе осматривать окрестности Переяслава, вместе искать памятников, собирать рукописи и делать возможные открытия». Разом вони відвідали дерев’яну капличку в с. Кондоїдівка (пізніше с. Борисівка, тепер мікрорайон Переяслава), в середині якої знаходився кам’яний хрест, датований ХVII ст., який засвідчував місце загибелі князя Бориса Володимировича. На місці згаданої каплички у 1839-1840 рр. була споруджена кам’яна Борисоглібська церква. З літописів дослідникам було відомо, що на місці вбивства князя Бориса на Альті Володимир Мономах спорудив храм і свою резиденцію, в якій князь і помер. Пошуки видимих ознак давніх кам’яних будівель на поверхні землі не дали бажаного результату. Проте Я. І. Благодаров повідомив, що знайшов залишки якогось твердого матеріалу під водою ріки Альти. В уяві обох дослідників відразу постала версія, що це залишки фундаменту давньої споруди, занесеної річковими наносами за довгий проміжок часу. О. Лєвшину сподобалося його перебування у цьому історичному місці, він із замилуванням описує свої враження: «Почтенный Яков Иванович Благодаров, – новый знакомец наш, взялся быть путеводителем моим к месту сему, убийствами ознаменованному. Мы провели там целый вечер, пили чай, гуляли и думали о событиях протекших веков».
У наступні декілька днів дослідники відвідали дерев’яну Успенську церкву, Вознесенський монастир, де оглянули старовинну плащаницю ХVІ ст. та «достойное любопытства великолепное Евангелие, подаренное Мазепою». Це було знамените Пересопницьке Євангеліє з дарчим написом гетьмана І. С. Мазепи. Можна погодитися з дослідником біографії Якова Благодарова Т. Ю. Нагайком: «…Можливо, саме ця згадка засвідчує початок наукового знайомства з визначною національною пам’яткою Пересопницьким Євангелієм – у «переяславський період» її побутування». Про це може свідчити лист, надісланий Я. І. Благодаровим до голови «Общества истории и древностей российских» О. О. Писарєва, у якому йшлося про віднайдені «рукописи Мазепиной Библиотеки» (Т. Ю. Нагайко).
Я. І. Благодаров показав О. І. Лєвшину давній і не відомий широкому загалу рукопис, у якому виявилася цікава легенда про заснування Переяслава із згадкою про міфічне село Перея, звідки походив переможець двобою з печенігом Іоанн (Ян) Усмошвець (Кожум’яка). Мандрівники відвідали також правий берег Дніпра «в десяти верстах от Переяслава в ущельях високих гор на правой стороне Днепра», де ознайомилися з рештками людських кістяків. Здійснили подорож до Києва, по дорозі зупинившись на давніх курганах «Три брати».
Своєрідним гідом по місцевих старожитностях Я. І. Благодаров став і для дослідника Павла Петровича Свіньїна – письменника, журналіста, історика, першого видавця літературного журналу «Отечественные записки», який у 1825 р. відвідав Переяслав. Маршрут був схожий: дослідники оглянули Борисівську капличку і кам’яний хрест, відвідали семінарську бібліотеку при Вознесенському монастирі, де ознайомилися з двома давніми Євангеліями, включно із Пересопницьким.
Виявлені відомості засвідчують активну співпрацю Я. І. Благодарова з «Обществом истории и древностей российских». Також відомо про його співробітництво у цей період з так званою «комісією» графа М. П. Румянцева, колишнього міністра закордонних справ та державного канцлера Російської імперії. Її метою М. Румянцев визначив пошук та придбання давніх писемних пам’яток та інших старожитностей. До пошукової роботи у Полтаві та Переяславі був залучений Я. І. Благодаров. У друкованих повідомленнях про засідання Товариства («Труды и записки общества истории и древностей российских, учрежденного при Императорском Московском университете», 1826-1828 рр.) згадуються передані Я. І. Благодаровим документи, рукописні статті, виписки з історичних документів і малюнки до них, зокрема й знайдені ним у архівах Переяславського Кафедрального собору та Семінарії рукописи «Мазепиної Бібліотеки». У 1827 р. у «Трудах» повідомлялося, що від Я. І. Благодарова в дарунок до Товариства надійшли 22 мідні російські монети і одна візантійська. Отож Я. І. Благодарова можна з повним правом вважати одним з перших переяславських краєзнавців та дослідників історії краю.
Помер Я. І. Благодаров 13(25) червня 1833 р. у віці 69 років у Переяславі.
Окремі твори та переклади Я. І. Благодарова:
- Благодаров Я.І. Комедия «Матерняя любовь». М., 1786.
- Благодаров Я.І. Краткие правила польского языка… 1796.
- Благодаров Я.І. Грамматика польского языка. М., 1796.
- Благодаров Я.І. Егорушка, или Человек сам собою довольный. М., 1797.
- Благодаров Я.І. Национальные изображения ремесленников, снятые с натуры в С.-Петербурге. М., 1799.
- Способ утешать находящихся в опасной болезни. 1786. (переклад з лат.).
- Врач души, или Лекарство душевное как здоровым, так и больным в день смерти… 1786. (переклад з лат.).
- Благодетель и мудрец. Китайская повесть. М., 1788 (переклад).
- Полезное и увеселительное чтение для юношества и для всякого возраста. М., 1788 (переклад).
- Характер добродетелей или свойство их, украшенное разными цветами древних и новых сочинителей. 1788 (переклад).
- Ручная книжка для домостроительницы. 1788. (переклад з фр.).
- Наставник красоты, показывающий надежные способы и средства, по которым можно сохранить красоту лица, зубов, рук и, словом, всего тела… 1791. (переклад з нім.).
- Новый спутник и собеседник веселых людей. 1796. Ч. 1–3 (переклад).
- Б. Кепке. Храм Соломонов, приложенный к нравственному храму души христианской… М., 1800. (переклад з нім.).
- Р. Мид. Врачебный искусник… М., 1800 (переклад з нім.).
- Х. -Г. Зальцман. Небо, или Блаженство на земле. М., 1803. Ч. 1–4. (переклад з нім.).
Джерела та література:
- Левшин А.И. Письма из Малороссии. Харьков, 1816. 206 с.
- Свиньин П. Обзорные путешествия издателя Отечественных Записок по России в 1825 году относительно археологии. Отечественные записки. 1826. Ч. 27. С. 91–117
- Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович. Словарь русских писателей XVIII века в 3 выпусках. Вып. 1: А – И. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. С. 92.
- Колибенко О. Літописне «Льто» та походження назви міста Борисполя: історико-археологічний та топонімічний аспекти. Історико-географічні дослідження в Україні. Збірка наукових праць. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2007. Число 10. С. 186.
- Бузян Г., Юрченко О. Переяслав у світлі інтересів мандрівників та вчених ХІХ ст. Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: / Всеукраїнській науковій конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури» (Пам’яті Олександровича Васильовича Юрченко (1979-2019)). Переяслав-Хмельницький, 2019. Вип. 15 (17). С. 18-39.
- Нагайко Т. Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету. Краєзнавство. № 1. 2020. С. 53-67.
- Благодаров Яков Иванович. Русский биографический словарь: В 25 т. М., 1896-1918. Том. 3. С. 86. URL: academic.ru.
Старший науковий співробітник НДВ археології Бузян Г.М.
-
П. Гнєдич. Успенська церква ХVІІІ ст. у Переяславі. Гравюра П. Гнєдич. Успенська церква ХVІІІ ст. у Переяславі. Гравюра
-
Т.Г. Шевченко. Хрест у с. Борисівка. Акварель 1845 р. Т.Г. Шевченко. Хрест у с. Борисівка. Акварель 1845 р.
-
Переяслав. Вознесенський монастир. Гравюра ХІХ ст. Переяслав. Вознесенський монастир. Гравюра ХІХ ст.
-
Переяслав. Борисоглібська церква 1839-1840 рр. Вид місцевості, де перед спорудженням церкви знаходилась дерев’яна капличка з кам’яним хрестом у колишньому с. Кондуїдівка або Борисівка. 1989 р. Переяслав. Борисоглібська церква 1839-1840 рр. Вид місцевості, де перед спорудженням церкви знаходилась дерев’яна капличка з кам’яним хрестом у колишньому с. Кондуїдівка або Борисівка. 1989 р.
-
Титульна сторінка праці Я.І. Благодарова «Краткие правила польського язика» 1796 р. Титульна сторінка праці Я.І. Благодарова «Краткие правила польського язика» 1796 р.
-
Титульна сторінка книги Олексія Лєвшина «Письма из Малороссии» 1816 р. Титульна сторінка книги Олексія Лєвшина «Письма из Малороссии» 1816 р.
https://niez.com.ua/museums/entsyklopediia-zapovidnyka/istorychnyi-kalendar/%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/3074-vypovnylosya-260-rokiv-vid-narodzhennya-yakova-ivanovycha-blahodarova-1764-1325vi1833-pysmennyka-perekladacha-krayeznavtsya-doslidnyka-starozhytnostey-pereyaslavshchyny.html#sigProId56bccf53de