5 ЛИПНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 45 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА ВАСИЛЬОВИЧА ЮРЧЕНКА (5.07.1979-7.10.2019) – АРХЕОЛОГА, КРАЄЗНАВЦЯ, МУЗЕЄЗНАВЦЯ, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

5 ЛИПНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 45 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА ВАСИЛЬОВИЧА ЮРЧЕНКА (5.07.1979-7.10.2019) – АРХЕОЛОГА, КРАЄЗНАВЦЯ, МУЗЕЄЗНАВЦЯ, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Народився Олександр Юрченко 5 липня 1979 р. в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області. Давня історія та археологія вабила його з юнацьких років. Тому закономірним вибором став вступ на історичний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди (1996-2001). Ще студентом він захопився польовою археологією, брав участь у розкопках переяславського заповідника та рідного інституту. По закінченню навчання деякий час трудився у загальноосвітніх школах Переяславського району, зокрема с. Стовп՚яги.

З 1 липня 2004 р. працював у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав». Наукову роботу розпочав на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу «Музей трипільської культури» НІЕЗ Переяслав, з 2005 р. переведений на посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного сектору «Археологічна експедиція», з 2016 р. – завідувача науково-дослідного відділу «Археологічний музей», з 2018 р. – старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу археології. Кандидат історичних наук: 2013 р. захистив дисертацію та тему: «Дослідження археологічних пам’яток Переяславщини: історіографія (ХІХ – початок ХХІ ст.)». Із 2013 р. – член Національної спілки краєзнавців України. Наукові інтереси вченого охоплювали широкий спектр досліджень з археології та давньої історії України, історичної топографії, пізньсередньовічної та модерної археології та давньої історії міста Переяслава. Молодий вчений з великою зацікавленістю досліджував пам’ятки енеоліту та бронзи Переяславського Лівобережжя. Помітний його внесок у краєзнавство та історіографію археологічного вивчення краю.

О. Юрченко був активним учасником багатьох важливих дослідницьких проектів археологів заповідника, якими займався або самостійно, або ж у результативній співпраці з колегами по відділу. У 1990-их рр. проводилось дослідження унікальних трипільських пам’яток лівобережної Переяславщини – Олександр, тоді ще студент, взяв активну участь в дослідженнях, а пізніше, працюючи у відділі археології, – у пошуках нових пам’яток часів енеоліту. Надзвичайно цікавими й цінними виявилися активні, але вкрай трудомісткі розвідки пам’яток на узбережжі Дніпра, які швидко й невпинно зникали, розмиваючись водами Канівського водосховища. У 2000-их рр. таким чином було врятовано для науки інформацію про десятки й десятки археологічних пам’яток, відкрито цілі пласти не вивчених або досі невідомих сторінок окремих епох на лівобережжі Середнього Дніпра. Важливою і достатньо несподіваною сторінкою археології давнього Переяслава виявилося відкриття і багаторічне дослідження великого ґрунтового могильника давньоруського часу, до якого активно долучився й Олександр Васильович. Особливий інтерес у дослідника викликав найменш вивчений на той час період в історії Переяслава – пізньосередньовічний та модерний. Завдяки його серйозним і плідним зусиллям ця сіра пляма в історії давнього міста фактично зникла.

Археологічний пошук був не лише його роботою за посадою, але й покликом душі. Навіть перебуваючи у відпустці, яку він волів проводити у селі Лецьки на Переяславщині, звідки походив його рід, присвячував археологічним розвідкам нових пам’яток на узбережжі Дніпра та в околицях рідних місць. Археологічним пам’яткам басейну р. Броварки, на берегах якої Олександр виріс, була присвячена його монографія, яку, на жаль, він не встиг видати. Остання наукова тема, над якою працював Олександр Васильович, «Керамічні комплекси долини р. Броварка другої половини ХІІІ–XVIII ст.». Остання публікація О. Юрченка теж була присвячена цій тематиці: «Пам’ятки другої половини ХІІІ-ХVІ ст. долини р. Броварки на Переяславщині». Вона вийшла друком у збірнику наукових праць «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні», (вип. 28, К., 2019). У 2020 р. його родичі й колеги видали монографічну роботу О. Юрченка за темою його дисертації «Дослідження археологічних пам’яток Переяславщини: історіографія (ХІХ – початок ХХІ ст.)».

О. В. Юрченко є автором 67 опублікованих статей та публікацій, 7 наукових звітів за результатами археологічних досліджень, учасник 15-ти археологічних експедицій.

Олександр Васильович був учасником багатьох наукових конференцій, круглих столів, членом редакційної ради збірника наукових статей НІЕЗ «Переяслав» «Переяславіка», часто виступав у якості рецензента наукових та популярних видань.

Як музейний працівник брав участь в експозиційній, виставковій, екскурсійній роботі. Радо допомагав своїм колегам, створюючи макети музейних видань каталогів, буклетів та путівників, афіш виставок і презентацій. Сам був автором буклетів з археологічної тематики.

О. В. Юрченка вирізняли високий професіоналізм і безмежна відданість улюбленій справі, принциповість і безкомпромісність, вірність своїм переконанням та життєвий оптимізм. Він пішов занадто рано, не встигши виконати наміченого.

Олександр Васильович Юрченко помер від важкої хвороби 10 жовтня 2019 р. у віці 40 років, похований у Переяславі.

Вибрані праці дослідника з історії Переяславщини:

  1. Політична історія Переяславщини другої половини ХІІІ–ХVІ ст. Наукові записки з української історії. Чернівці: Золоті литаври, 2002. Вип. 13. С. 152–162.
  2. Пізньосередньовічна Переяславщина за археологічними, топонімічними та писемними джерелами. Київська Старовина. 2003. № 6. С. 123–126.
  3. Переяславщина в другій половині ХІІІ–ХVІ ст. (історико-археологічний огляд). Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Луганськ, 2004. № 9. С. 219–225.
  4. Давньоруська спадщина пізньосередньовічного Переяслава. Наукові записки з української історії. Переяслав-Хмельницький, 2005. Вип. 16. С. 155–164.
  5. Культові споруди Верхнього міста пізньосередньовічного Переяслава. Україна Соборна. К, 2006. Вип. 4. Т. 2. С. 129–137.
  6. Цитадель пізньосередньовічного Переяслава. Український історичний збірник. К., 2006. Вип. 9. С. 465–483.
  7. Хрести-релікварії з Переяслава-Хмельницького. PEREYASLAVICA: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». К: Міленіум, 2007. Вип. 1 (3). С. 196–201.
  8. Некрополі Переяслава ХVII–ХVIIІ ст. Наукові записки з української історії. Тернопіль: Астон, 2007. Вип. 19. С. 83–88.
  9. Турецькі фаянсові люльки з Переяслава-Хмельницького. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. К.: «Часи козацькі», 2008. Вип. 17. С. 373–375.
  10. Історико-краєзнавча характеристика топонімів с. Лецьки на Переяславщині. Краєзнавство. 2009. №№ 3-4. С. 74–84.
  11. Переяславська фортеця ХVIIІ ст. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. К., 2014. Вип. 23. С. 24–34.
  12. Переяславська фортеця XVII ст. Археологія & Фортифікація України. Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції / [редкол.: О. О. Заремба (відп. ред.) та ін.]. Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О. А., 2016. Вип. 6. С. 229–238.
  13. Неолітичні пам’ятки долини р. Броварка на Переяславщині. Вісник Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила». Запоріжжя: Дике Поле, 2017. Вип. 2. С. 92–100.
  14. До археологічної карти долини р. Броварка на Переяславщині за ранньослов’янської доби. Археологія & Фортифікація України. Збірник матеріалів VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції / [редкол.: О. О. Заремба (відп. ред.) та ін.]. Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О. А., 2017. Вип. 7. С. 89–99.
  15. Ритуальні комплекси енеоліту та ранньої бронзи з пам’ятки Біле Озеро 2 на лівому березі Середнього Дніпра. Археологія & Фортифікація України. Збірник матеріалів VІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О.А., 2018. С. 56-62.
  16. Пам’ятки другої половини ХІІІ–ХVІ ст. долини р. Броварка на Переяславщині. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: / до 100-річчя від дня народження Д.Я. Телегіна К., 2019. Вип. 28. С. 59-66.

Старший науковий співробітник НДВ археології                                                                   Бузян Г.М.