ПОЕТ-ДИСИДЕНТ ІЗ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КРАЮ (ДО 105-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ І. Ю. КОВАЛЕНКА)

ПОЕТ-ДИСИДЕНТ ІЗ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КРАЮ (ДО 105-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ І. Ю. КОВАЛЕНКА)

В історію української літератури І. Ю. Коваленко увійшов як бунтівливий поет XX ст., лірик і пісняр. Пам'ятатимуть його і як борця, що належить до першої десятки найстійкіших дисидентів України 60–70-х років XX ст.

І. Ю. Коваленко народився 13 січня 1919 року (за документами 30 грудня 1918 р.) у селі Лецьки, що на Переяславщині.

 Батька, Коваленка Юхима Гнатовича, розорили за радянської влади. Мати, рятуючись від злигоднів, пішла світом шукати порятунку. Івану довелося вступити в комуну «Маяк батраків», де повинен був працювати із 7 до 16 років. Голодомор 1932–1933 років, бездомність, бідування… Безпритульний хлопець прибився до школи № 1, що у Переяславі, де його й ще трьох дітей приютив учитель української мови та літератури Никанор Васильович Рубан.

Хоч і виключали тричі зі школи за правдолюбство, Іван був кращим з учнів, і в 1936 році здобув середню освіту. 1938 року вступає до Київського державного університету на романо-германський факультет. Тут він знайомиться з Іриною Пустосміх. Наступного року молоді люди одружилися й прожили у вірності та любові 62 роки.

Навчання перервала в 1941 р. Друга світова війна. Подружжя Коваленків потрапляє в оточення й повертається в окупований Чернігів. По війні Івана Юхимовича призначають директором школи № 4, але повертаються партійні кадри, і він іде працювати простим учителем. 1947 р. подружжя Коваленків переїжджає в Боярку й екстерном здобуває вищу освіту в університеті ім. Т. Шевченка. Направляють обох до аспірантури, але завадило перебування на окупованій території.

За відмову вступати до комуністичної партії 1955 року І. Ю. Коваленка звільняють із роботи. Тільки через п'ять років надано дозвіл працювати вчителем іноземних мов у школах № 2, № 3, № 4 міста Боярки й дитячому санаторії Міністерства оборони.

1961 року до 100-річчя від дня смерті Т. Г. Шевченка на загальношкільному вечорі вчитель прочитав свій вірш «У поета тільки слово». З того часу за сміливцем комітет державної безпеки установив нагляд. 1966 року вчитель організовує літературну зустріч учнів вечірньої школи (зібралося до двохсот осіб) з опальними поетами – Є. Сверстюком, В. Стусом та Н. Світличною.

У вересні 1968 року І. Ю. Коваленко в присутності вчителів назвав уведення радянських військ у Чехословаччину «фашистською акцією». 13 січня 1972 року, саме в день народження поета, І. Ю. Коваленка було заарештовано. Другим після В. Стуса.

Після восьми місяців попереднього ув'язнення відбувся закритий суд, що тривав чотири дні. Пропонували написати покаянного листа, де обов'язково мало бути свідчення проти інших, та сміливець вини своєї не визнав, публічно не розкаявся.

Поету інкримінували антирадянську діяльність, розповсюдження забороненої літератури. Як злочин трактували й вірш «Червона калина», про який ідеться в ухвалі Верховного суду: «В 1967 році Коваленко дав свій вірш Кутинському, який надіслав його на адресу редакції «Нове життя», що видається в Чехословаччині українською мовою».

Відбував покарання вільнодумець в одному з найстрашніших уральських таборів – ВС-389/35 (ст. Всесвятська, пос. Центральний Пермської обл.).

Повернувся І. Ю. Коваленко з табору в 1977 році інвалідом ІІ групи, зовсім хворим. Поета реабілітували 6 грудня 1991 року, довідку за № 13-р видано на підставі «Закона Украинской ССР «О реабилитации жертв политических репрессий на Украине» от 17 апреля 1991 года».

І. Ю. Коваленко помер 18 липня 2001 року, похований у м. Боярка.

Книги поета вийшли вже за незалежної України: «Недокошений луг» (1995), «Джерело» (1999), «Перлини» (2006), «Учитель» (2009), «Порив до небес» (2012).

Іменем І. Ю. Коваленка названо вулиці в с. Лецьки та Переяславі. 13 січня 2014 р. на фасаді школи № 1 у м. Переяславі-Хмельницькому відкрито меморіальну дошку на вшанування його пам’яті.

 

Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка»                                     Павлик Н. М.