НАРОДНА БАНДУРА МАЄ ВЕЛИКУ  АНТИДЕПРЕСИВНУ І ЛІКУВАЛЬНУ СИЛУ

НАРОДНА БАНДУРА МАЄ ВЕЛИКУ АНТИДЕПРЕСИВНУ І ЛІКУВАЛЬНУ СИЛУ

З часу, коли в Україні відродилися народні музичні інструменти – кобзи, бандури й колісні ліри, зріс на них і значний попит. Це почало відбуватися в кінці 70-их рр. ХХ ст. Натхненником такого унікального ренесансу української традиційної культури став Георгій Кирилович Ткаченко. Це він зберіг і грав на народній діатонічній бандурі, а також виготовив креслення народної бандури майстра М. Недбайла. І коли навколо нього зібралася плеяда молодих українських патріотів, які були зацікавлені у відродженні народної бандури, він активно поділився кресленням основного зразка традиційної бандури, а також надав рукописний варіант власного підручника основ гри на народній бандурі.

За його кресленнями майстри Валентин Нагнибіда і Василь Сніжний почали виготовляти легкі й доступні для опановування традиційні бандури, всіляко замовчувані радянською системою. Георгій Ткаченко став боротися за відновлення справедливості й повернення традиційного інструменту до широкої популяризації. Але його ініціатива блокувалася за вказівками тодішнього ЦК КПУ. Та з часом коло його учнів стало розростатися і так було створено неформальне добровільне об’єднання – Кобзарський Цех. Значна роль у цьому процесі належала М. П. Буднику, М.Т. Товкайлу та К. П. Черемському.

Перший Київський кобзарський цех спочатку очолював М. П. Будник, сьогодні – М. Т. Товкайло. Це було добровільне творче об’єднання, де всі його учасники гуртувалися навколо Г. К. Ткаченка і майстрів з виготовлення народної бандури, Вересаєвської кобзи, лютні, колісної ліри. Цими першими майстрами були Будник М. Товкайло М., Нагнибіда В., Сніжний В.

В колишній столиці України м. Харкові, де в 20-их рр. ХХ ст. розпочинав своє знайомство з незрячими бандуристами Г. Ткаченко, на початку 80-их рр. також розпочався рух по відродженню української народної традиційної музики. І близько півтора десятка молодих людей, яких дуже приваблювало автентичне, об’єдналися навколо Костянтина Петровича Черемського.

Харківський Кобзарський цех сьогодні об’єднує людей, які цікавляться і майструють бандури, ліри, кобзи та інші автентичні музичні інструменти. Кость Черемський ділився своїми враженнями та спогадами і говорив наступне: «Здебільшого цим займаються ті, хто не обов’язково пов’язаний із мистецтвом. Я вчився майструванню у київського бандуриста Миколи Будника. Приїжджав на кілька тижнів, далеко не одразу все давалося. Щоб освоїти майстрування, я витратив кілька років».

Окрім практичного захоплення майструванням, поряд з освоєнням гри на народній бандурі К. П. Черемський став глибоко досліджувати  саме явище кобзарської традиції. Він студіював архіви, куди в ті роки можна було потрапити, займався польовими дослідженнями і проходив шлях мандрівного музиканта поряд з незрячим традиційним кобзарем А. Парфиненком. Завдячуючи його кропіткій науковій дослідницькій пошуковій роботі для української просвітницької думки відкрилися значні напрацювання в питанні відродження сторінок історії музикознавства, зокрема традиційної української культури.

Черемським К. П. були написані і видані наступні праці: «Повернення традиції». Х.: Центр Леся Курбаса, 1999. 288 с.;

«Шлях звичаю». Х.: Глас, 2002. 444 с.;

«Бандура в часи Другої Світової війни». Слобожанщина, 2000, № 14. С.206;

«Сучасні форми музикування на співоцьких інструментах». Культура України. Збірник наукових праць. Х., 2004. С.200-206;

«Історичний діалог кобзарства і бандурництва як джерело виконавства на автентичних співоцьких інструментах». Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. К., 2004. Вип. 4 (7). С.150-154.

Маючи професію лікаря-анестезіолога К. П. Черемський настільки заглиблений в українську давню традицію музичних мандрівників, що істинно вважає – бандура рятує від депресії і має лікувальну силу. Сьогоднішній загальний військовий стан в Україні породжує тяжкі посттравматичні стани воїнів, які побували в жахливих ситуаціях війни. Народна бандура дає можливість відчути речі поза словами. Людина таким чином рятується від депресії і активізує сама себе, бо інструмент має велику антидепресивну силу – і навіть лікувальну», – каже лікар та бандурист К. Черемський.

Також він розповідав, як взявся за виготовлення народної бандури для себе. «Якщо робити день-у-день, за два місяці можна встигнути, якщо більше – це може бути півроку-рік. Переважно залежить від якості самого майстра. Тут багато крові може бути, ріжуться руки. Але це все треба пройти. І тоді той, хто зробив собі інструмент, відчуває той самий кайф, коли підкорюєш вершину».

Робота над бандурою кропітка і тривала. Тому інструмент ручної роботи дуже вартісний, розповідає Кость Черемський.

Нижню деку кобзи, або спідняк, виготовляють із клена, груші або червоної верби, діляться секретами майстри. Верхню деку – з ялини. Повалені дерева зазвичай шукають у лісі або на березі річки.

В більшості майстри з виготовлення музичного інструменту проти роботи на замовлення. Вони вважають, що по справжньому полюбити інструмент можна, лише самостійно його виготовивши.

Харківський Кобзарський цех в постійному творчому пошуку. Вони залучали дітей з вадами зору до ознайомлення з народною бандурою. Такі сеанси проводив Назар Божинський. Діти торкалися інструменту, защипували струни, відчували і слухали звуки давнього інструменту. Братчики Харківського кобзарського цеху є учасниками різноманітних просвітницьких акцій у Харкові, Полтаві, Києві.

Кобзарство, бандурництво особливо стрімко розвивалося і було дуже затребуване у свого народу в часи сум’яття, боротьби за життя країни, за існування українського роду на своїй землі. Сьогодні як ніколи Україна стоїть на вістрі цих глобальних змін у тому, яке місце вона займе в світі і яка доля спіткає українців в майбутньому Тому інструмент народна бандура, кобза займає особливе місце у відродженні рівноваги духовного простору українців.

Використанні матеріали:

Журавльова Юлія «Бандура як засіб від депресії» 2009р

Електронний режим доступу https://life.pravda.com.ua/culture/2009/11/24/33998/

Мурдза Яніна «Уся традиція як пісок крізь пальці висипається». Інтерв’ю з музикантом Назаром Божинським, який відроджує народний стиль життя українців» електронний режим доступу https://zmist.pl.ua/publications/usya-tradycziya-yak-pisok-kriz-palczi-vysypayetsya-intervyu-z-muzykantom-nazarom-bozhynskym-yakyj-vidrodzhuye-narodnyj-styl-zhyttya-ukrayincziv

Фото з доступних інтернет ресурсів

Молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства»                                                 Наталія Костюк