РАФАЕЛЬ ЛЕМКІН ВПЕРШЕ ВИГОЛОСИВ ТЕРМІН – ГЕНОЦИД

РАФАЕЛЬ ЛЕМКІН ВПЕРШЕ ВИГОЛОСИВ ТЕРМІН – ГЕНОЦИД

Останню суботу листопада, в скорботній зажурі, ми поминаємо страшні дні Голодомору 1932-1933рр. 1946-1947рр., і всіх людей невинно закатованих штучним голодом. Вже скільки років уточнюються цифри кількості українців, стертих з лиця землі. Не всі держави визнали, на офіційному рівні, цю акцію, як сплановану жорстоким диктатором тоталітарного режиму сталінської більшовицької новоствореної країни – радянський союз.

В сьогоднішні часи, коли Україна здобуває свою істинну свободу і незалежність у військовій агресивній війні імперського режиму сусідської російської федерації, ми знову маємо геноцид нашого народу через катування, гвалтування розстріли цивільних людей, знищення економічної та житлової інфраструктури держави.

До цього часу йдуть уточнення цифри істинного знищення українців в роки штучних голодоморів в Україні від 4,5 до 10,8 мільйонів. І до нині ще не всі спогади очевидців тих років опубліковані. Нищення українців, як нації, в чому ми сьогодні переконуємося, це першочергова потреба нашого агресивного сусіда. Нищення всіма тотальними засобами, від створення штучних голодів, до насадження оголтілого російського шовінізму в гуманітарному просторі України і до фізичних агресивних ліквідаційних дій проти українців.

Після Другої Світової війни була задекларована глобальна міжнародна організація ООН- Організація Обєднаних Націй, метою якої ставилося організація, а найголовніше - це підтримання й зміцнення миру та міжнародної безпеки, розвиток співробітництва між державами світу.

У 1953 році, з нагоди двадцятої річниці Голодомору в Україні, Рафаель Лемкін, який сьогодні вважається «батьком» Конвенції ООН про запобігання та покарання злочину геноциду, виступив у Нью Йорку із промовою.

Його активно підтримували еміґранти з України та американці українського походження. В тому виступі вчений представив свою концепцію радянського геноциду в Україні. Він перший вжив і запровадив цей термін. На його думку, геноцид став наслідком чотирьох напрямків політики комуністичної партії і радянського уряду.

А це знищення українських селян під час Голодомору 1932-33 рр.; ліквідація українських церков; репресії та винищення української інтелігенції, політичних провідників, духовенства; «розчленування українського народу» шляхом прямого заселення іноземців в Україну й «розпорошення українців по всій території Східної Європи». За його(Р. Лемкіна) визначенням, були чотири головні кроки в системному знищенні української нації та її поглинанні новою радянською нацією.

Того ж року, коли Р. Лемкін виголосив цю промову, у місті Торонто (Канада) був опублікований перший том зібрання «Біла книга про чорні діла Кремля». Ця збірка матеріалів англійською мовою, складалася зі спогадів та свідчень, які відтворювали пережите українцями в умовах радянського режиму в трагічні 1930-і рр.

Рафаель (Рафал) Лемкін народився 1900 року у селі Безводне, біля Волковиська, тепер Гродненська область, Білорусь, у родині польських євреїв, які займалися хліборобством. Тоді це була Російська імперія; потім ця територія перейшла до відновленої Речі Посполитої. Лемкін на початку 1920 р вивчав філологію, а потім право у Львівському університеті.

Ще під час навчання, 1921 р. вбивство османського політика Талата-Паші вірменським студентом привернуло Лемкіна до проблеми злочинного масового винищування людей, цілих народів, і він почав вивчати міжнародне право з метою створити закони для запобігання та карання за такі злочини,

 які він тоді назвав «варварством».

Докторську дисертацію Лемкін захистив у Німеччині, у Гайдельберзькому університеті, потім працював помічником прокурора у Бережанах, затим викладав у Варшаві. На початку 1930-х років Лемкін представляв Польщу на міжнародних правових конференціях;

1933 року (це не тільки рік приходу Гітлера до влади, але й рік Голодомору, про який Лемкін уже тоді добре знав).І він запропонував вважати тих, хто з ненависті до великої групи людей шкодив членам цієї групи, винними у «варварстві», а тих, хто знищував культурні скарби такої групи з ненависті до них, – у «вандалізмі», затримувати таких людей, хоч би де вони були, судити і карати.

Тоді ця пропозиція була відкинута; її розвитком стала концепція геноциду, прийнята світовою спільнотою після Другої світової війни.
1939 року, після поділу Польщі між гітлерівською Німеччиною та сталінським СССР.

Лемкін змушений був тікати від нацистів до Швеції; врешті-решт він перебрався до США, де викладав право в університеті. 1944 року він видав працю «Влада Осі у Європі», в якій вперше вжив термін та сформулював поняття «геноцид» і задокументував нищення нацистською Німеччиною європейських країн.

Розробки Лемкіна були покладені в основу вироків Нюрнберзького трибуналу; він виступив головним в питанні ухвалення Генеральною асамблеєю ООН 1948 року Конвенції «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».

Двічі він був номінований на Нобелівську премію миру, але так і не отримав її.

Помер Рафаель Лемкін у Нью-Йорку в 1959 р. і мав життя сповнене різних побутових невлаштувань.

Лемкін підтримував дружні зв’язки з українцями, особливо з головою Українського Конгресового Комітету Америки професором Левом Добрянським. Його текст доповіді яка була виголошена 1953 року у Нью-Йорку на поминальному відзначенні Великого Голоду українською громадою зберігали українці в діаспорі.

І сьогодні машинописний текст перебуває в архівному фонді Нью-Йоркської громадської бібліотеки у папці, де містяться інші матеріали до «Історії геноциду», над якою автор працював впродовж тривалого часу, але яка ніколи не була опублікована в повному обсязі (лише кілька років тому у Вірменії були опубліковані окремою книгою матеріали Лемкіна щодо геноциду вірменського народу).

За посиланнями: електронний режим доступу:

https://www.historians.in.ua/index.php/en/istoriya-i-pamyat-vazhki-pitannya/1175-bohdan-klid-bila-knyha-pro-chorni-dila-kremlia-shistdesiat-rokiv-zhodom-chastyna-i

https://day.kyiv.ua/article/ukrayina-incognita/yak-i-chomu-diyav-teror-holodom

Фото з доступних інтернет посилань

Молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства»                                                   Костюк Н. В.