І. С. Зноба народився 25 листопада 1903 р. у с. Новомиколаївка Дніпропетровської обл. Хист до скульптури відкрив у собі, коли йому було вже за тридцять. У 1935 р. вступив до Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), навчався у класі відомих скульпторів – М. Гельмана та Л. Шервуда.
Талановитий скульптор працював у жанрі станкової та монументальної скульптури. Творчий розквіт митця припав на 40-70-ті рр. ХХ ст. Мистецький стиль І. С. Зноби характеризується монументальною виразністю, змістовністю та багатоплановістю у розкритті психологічних образів, реалістичною манерою виконання. Легко та яскраво митець вирішував пластику багатофігурності, досконало володів каменем, бронзою, деревом.
Тематичною домінантою творчості І. С. Зноби є увічнення великого українського поета Т. Шевченка у пластиці. З 1939 р. виходить скульптурна серія «Шевченкіана» – скульптурний портрет «Т. Шевченка» (1939, 1957 у співавторстві з сином Валентином, 1964), скульптурні композиції – «Зустріч Т. Шевченка й І. Сошенка» (1939), «Т. Шевченко на засланні» (1958 у співавторстві, 1961). У кінці 40-х рр. ХХ ст. І. С. Зноба отримав замовлення на виготовлення пам’ятника поету у м. Дніпрі. 1949 р. пам’ятник встановлено у парку його імені, який користувався великою популярністю серед жителів та гостей міста. У 1950 р. пам’ятник було перенесено до іншого населеного пункту, а згодом зруйновано.
Тому, у 1959 р. скульптор створив для м. Дніпра ще один пам’ятник поету, який практично є двійником попередника. Єдине, що його відрізняло це розмір – дев’ятиметрова скульптура на десятиметровому постаменті. Пам’ятник став найвищим не лише в Україні, а й за кордоном.
І. С. Зноба проявив свій талант не лише у створенні монументальних творів, а й в скульптурному портреті. У 80-х рр. ХХ ст. І. С. Зноба створює скульптурний портрет талановитої керівниці, вченої, новаторки сільського господарства, легенди Черкаського краю – Галини Євгенівни Буркацької (1916-2006) «Портрет Г. Буркацької». Митцю вдалось реалістично передати увесь колорит української жінки, зобразивши її у сорочці, разком намиста на шиї, на голові пов’язана хустка, у лівій руці – колосся. Погруддя виготовлене з білого мармуру, 90х180х100 см.
У 1998 р. Дирекцією художніх виставок України скульптуру передано Переяслав-Хмельницькому історико-культурному заповіднику (нині – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»). У 1999 р. «Портрет Г. Буркацької» розміщено в екстер’єрі Виставкового павільйону. З часом зі зміною концепції експозиційної площі, погруддя перевезли для експонування до Музею хліба, розташованого на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав», де вона знаходиться і до сьогодні.
З 1939 р. твори І. С. Зноби постійно виставлялись на мистецьких виставках. У 1988 р. відбулась його персональна виставка у Києві, у 1955 р. дві персональні виставки у Варшаві.
І. С. Зноба є засновником мистецької династії українських скульпторів: батько та вчитель народного художника України, академіка – засновника академії мистецтв України Валентина Зноби; дід відомого українського скульптора, засновника Музею-майстерні Зноби-Голембієвських у Києві Миколи Зноби.
І. С. Зноба помер 10 вересня 1990 р. Похований у Києві.
Творчість митця внесла неоціненний вклад у розвиток української та світової скульптурної пластики.
Старший науковий співробітник НДВ історичного краєзнавства Г.М. Наконечна
