3 рудня виповнюється 298 років від дня народження Григорія Савича Сковороди (1722–1794) – мислителя, поета, мандрівного народного навчителя, нашого Перворозума, особистості, якою український народ може пишатися перед усім світом.
Г.С. Сковорода залишив дорогоцінну, а точніше – ще потребуючу збагнення повною мірою спадщину: власноручний список своїх творінь (трактати – діалоги, притчі, байки, пісні, листи) та заповіданий напис для власноруч виритої могили, також, на розгадку наступним поколінням: «Світ ловив мене, але не спіймав». Майже три століття допитливі вчені, захоплені послідовники й дослідники вчитуються в дивне слово, намагаючись вловити втаємничену думку, зрозуміти його вчення про сутність буття людини і сутність світу як такого.
Народився Г.С. Сковорода 3 грудня (22 листопада за ст. ст.) 1722 року в Чорнухах, сотенному містечку Лубенського полку. Нині це районний центр Полтавщини. Батьки його – Сава і Пелагея – належали до малоземельних селян-козаків.
Переяславській древній землі судилось стати на який час пристанищем визначного поета і філософа. Саме в ці роки, коли Сковорода був переважно серед народу, сформувався його світогляд як філософа-мислителя і громадського діяча. В переяславський період життя він будує основні підвалини свого світогляду, своєї філософської концепції, визначає провідні принципи свого громадянського служіння.
Після повернення із-за кордону у 1750 році Сковорода був запрошений переяславським єпископом Никодимом Срібницьким на посаду викладача поетики до Переяславського колегіуму. Використовуючи неабиякі знання з поетики і пізнання, Сковорода написав підручник для студентів «Рассуждения о поэзии и руководсва к искусству оной». І підручник, і стиль, і методи викладання не сподобались обмеженому єпископу. За непослух і горду відповідь єпископу Сковорода «изгнан был из Переяславского училища».
Залишивши стіни колегіуму, він не залишає чудову переяславську землю. З 1754 по 1759 рік Г.С. Сковорода працює домашнім вчителем у поміщика Степана Томари в с. Каврай поблизу Золотоноші. «Каврайська доба в житті Сковороди, - як зазначав академік Д.І. Багалій, - його внутрішні переживання залишаються з ним назавжди: початий там процес переживання продовжується. Сковорода щораз більше набирає життєвих знань, щораз більше знаходить себе, свою стать, свою справжню природу».
Написані в Переяславський період і пізніше (1753-1785 рр.) поетичні твори, автор об’єднав у збірку «Сад божественних пісень, що проріс із зерен священного писання». Вершина його творчості на Переяславщині – твір «Всякому городу нрав и права». Ця сатирична пісня ще за життя автора ввійшла в пісенний репертуар кобзарів, лірників.
Переяславці бережуть пам'ять про великого сина українського народу. У 1972 р. в дні святкування 250-річчя з дня народження філософа в приміщенні колишнього колегіуму був відкритий Меморіальний музей Г.С. Сковороди, експозиція якого висвітлює життя, творчість поета і філософа, його перебування на Переяславщині. У місті є вулиця, що носить ім’я Григорія Сковороди. Його ім’я присвоєно і місцевому педагогічному університету, при якому функціонує Центр сковородинознавства, що глибоко досліджує життєвий шлях і наукову спадщину великого українського християнського філософа.
Гуманістичні, демократичні та просвітницькі ідеї Г. Сковороди вплинули на розвиток передової філософської та суспільно-політичної думки України, а його поетична спадщина заклала підвалини класичної української літератури.
Завідувач НДВ «Меморіальний музей Г.С. Сковороди» Радіоненко Т.В.
