КОЗІЙ ІВАН БОРИСОВИЧ – фотограф Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника (нині Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»).
Народився 24 листопада 1950 р. в с. Гайшин Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл. Після закінчення школи здобув спеціальність токаря у будівельному училищі № 10 (м. Київ). Після строкової служби у лавах Радянської армії, у 1972-1974 рр. продовжив навчання у ПТУ обласного управління побутового обслуговування населення по спеціальності «фотограф широкого профілю». У 1975-1978 рр. навчався у Республіканському заочному технологічному технікумі, освоїв спеціальність «фототехнік». Згодом вступив на заочне відділення історичного факультету Київського педагогічного інституту імені Горького, але життєві обставини не дозволили йому закінчити навчання й стати істориком. Волею долі він у 1978 р. став фотографом Переяслав-Хмельницького державного історичного музею. Вже працюючи у заповіднику, у 1979-1980 рр., закінчив факультет фотожурналістики Інституту журналістської майстерності (м. Київ).
20 жовтня 1978 р. зарахований на посаду фотографа Переяслав-Хмельницького державного історичного музею (наказ № 55 від 10.10.1978 р.). До нього на цій посаді пробували свої сили Г.М. Афанасьєва, П.П. Степаненко, В.П. Шитік, О.Г. Дем’яненко, В.І. Шавейко, В.Ф. Воловик.
Одним із перших завдань, яке отримав І.Б. Козій від директора заповідника М.І. Сікорського, була робота над другим випуском книги «На землі Переяславській» (автори М.І. Сікорський, Д.Т. Швидкий). У 1983 р. книгу було перевидано, причому кількість світлин зросла до 60 одиниць. Участь у їх виготовленні взяв І.Б. Козій. В наказі № 34 від 13.11.1979 р. зазначено: «Командирувати в Київ І. Козія по питанню виготовлення реконструкцій для книги 13-15 листопада 1979 р.». Наступного року його знову командировано у видавництво «Наукова думка» по цьому питанню 23-25 січня (наказ № 2 від 14.01.1980 р.) та 19-20 серпня (наказ № 35 від 18.08.1980 р.).
З вересня 1979 р. у діловодних документах згадується структурний підрозділ «Фотолабораторія». Формально до його складу входили: фотограф І.Б. Козій, молодший науковий співробітник А.М. Погребовець і старший науковий співробітник В.Ф. Воловик. Фактично ж вся робота була покладена на І.Б. Козія та В.Ф. Воловика, який також виконував в основному функції фотографа.
Офіційно фотолабораторія, яка обслуговувала потреби музею, почала діяти у музеї з 1 лютого 1980 р. У наказі № 5 від 10.02.1980 р. читаємо: «Перевести фотографа І.Б. Козія на посаду завідувача фотолабораторією з 1 лютого 1980 р., старшого наукового працівника музею В.Ф Воловика на посаду фотографа з 1 лютого 1980 р.». Остаточне її оформлення відбулося із спорудженням окремого приміщення невеликої кам’яної будівлі поруч із центральним входом до Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: «Командирувати в Київ Козія по питанню оформлення фотолабораторії 8-9 липня» (наказ № 34 від 7.07.1986 р.). Оскільки у 1989-1994 рр. у цьому приміщенні розміщувалася фотолабораторія кооперативу «Кадр», то для потреб музейної фотолабораторії було виділене інше приміщення – кімната у будинку реставраційної майстерні Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, розміщеного на господарському дворі. Тут і працював І.Б. Козій.
Працівники цього музейного підрозділу, і зокрема І.Б. Козій, завжди працювали досить активно. Основними завданнями були: виготовлення фото для оформлення постійнодіючих експозицій, пересувних і стаціонарних виставок та фотофіксація важливих подій в історії музею, м. Переяслава й району, видатних діячів у різних галузях народного господарства, науки, освіти, охорони здоров’я та культури. В обов’язки працівників фотолабораторії також входило: здійснювати фотофіксацію музейних цінностей, пам’яток архітектури, значимих подій (відкриття виставки, пам’ятника, музею тощо); підготовка до макетування друкованих матеріалів (буклетів, путівників, книг); забезпечення фотолабораторії необхідними витратними матеріалами, укомплектування її спеціальним обладнанням. Але лише цим функції фотографів не обмежувалися. Вони мали слідкувати за фотографічними архівами, зберіганням негативів. Разом із внутрішньою роботою музею виконували роботу поза музеєм – проведення зйомок пам’яток старовини, участь у пошукових експедиціях (археологічних, етнографічних), допомога іншим музеям у оформленні виставок і експозицій тощо.
Як і всі музейні працівники І.Б. Козій активно залучався до експедиційної роботи. Так, з 31 липня по 5 серпня 1979 р. він був учасником етнографічної експедиції у села Полтавської обл. (наказ № 19 від 23.07.1979 р.); 9-10 березня 1982 р. – у Канівський р-н Черкаської обл. (наказ № 11 від 9.03.1982 р.); 6-7 квітня 1983 р. – у Лохвицький р-н Полтавської обл. 4-5 лютого 1987 р. І.Б. Козій був командирований у Київ з метою збору експонатів (наказ № 3 від 3.02.1987 р.). 10-14 червня 1986 р. І.Б. Козія разом із В.П. Москаленком командировано в Тетіївський р-н Київської обл. по маркуванню церкви ХVІІІ ст. (наказ № 29 від 2.06.1986 р.).
Окрім виконання основної роботи, брав активну участь у організації та проведенні фольклорно-етнографічних свят у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Так, наприклад, у 1985 р. долучився до проведення різдвяно-новорічних свят, у 1987 р. – святкування «Масляної». Знав добре історію, шанував народні традиції, дотримувався їх не лише у професійній діяльності, а й у повсякденному побуті.
У 90-их рр. ХХ ст. діяльність фотолабораторії поступово почала йти на спад. Складна політична й соціально-економічна ситуація зосередила увагу керівництва Заповідника на інших напрямках його діяльності. Окрім того, поява у багатьох громадян власних фотоапаратів позбавляла необхідності звертатися до послуг професійних фотолабораторій. І.Б. Козій працював фотографом по 1995 р. Потім у зв’язку із хворобою звільнився з роботи.
Результатом його праці у музеї стала велика кількість світлин і фотонегативів, які нині зберігаються у фондах НІЕЗ «Переяслав». Сам фотографуватися не любив, через що зафіксований лише на поодиноких випадкових знімках.
Провідний науковий співробітник «Музею хліба» О.М. Жам
