ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИСТАВКИ «ПЕРЕЯСЛАВСЬКА СОРОЧКА: СЕЛА СОШНИКІВ, СТАРЕ»

22 травня 2026 р. у Музеї трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зібралося чимало гостей з Києва, Черкас, Решетилівки та Переяславщини, адже цього дня відбулася презентація виставки «Переяславська сорочка: села Сошників, Старе». Відкриваючи захід, науковий співробітник Дмитро Тетеря підкреслив символічність її організації у Музеї трипільської культури, оскільки раннім землеробам ми завдячуємо винаходами гончарного кола, вертикального ткацького верстату та виготовлення перших тканин на наших теренах. А ще у спадок від трипільців нам дісталися давні орнаменти на кераміці, які символізують основи світобудови, погляди на життя, що простежується у орнаментах народної вишивки.

У вітальному слові Генеральний директор Марина Навальна висловила гордість за один із найперспективніших проєктів Заповідника «Переяславська сорочка», виразила подяку колегам, які започаткували і продовжують реалізацію проєкту, всім гостям, котрі підтримують традиції вишивки.

Наукова співробітниця Валентина Білоусько привітала і представила гостей виставки – шановане коло тих, хто своєю творчою працею продовжує досліджувати і популяризувати нематеріальну культурну спадщину. Серед них: Марія Залізняк – народна майстриня, авторка культурно-просвітницького проєкту «Оновлена, єдина, цілісна, соборна і непереможна Україна» (м. Київ); Надія Вакуленко – заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, керівник Всеукраїнського центру вишивки та килимарства (м. Решетилівка); народні майстрині, членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України, модератори творчого простору Клуб  «Три голки» Ірина Зайцева, Світлана Овсюхно, Людмила Ісаєнко, (м. Київ); Оксана Поступак – організаторка проєкту «Сорочка для захисника» (м. Черкаси); майстрині Студії вишивки «Переяславська сорочка»; Лариса Годліна – заслужена працівниця культури України, етнограф, ветеран НІЕЗ «Переяслав»; Анна Гаєва – конструкторка та дизайнерка одягу, дослідниця традиційних кроїв, фундаторка бренду «Одежа Видимо невидимо» (м. Київ); Руслан Павлюк – етнограф, дослідник традиційного одягу, фундатор майстерні "Шляхетний одяг».

Краєзнавець Ольга Клименко ознайомила присутніх із своїми дослідженнями історії села Старе, адже її дослідницькі інтереси стали поштовхом до організації виставки сорочок саме з цього регіону історичної Переяславщини. Пані Ольга показала як із дослідження родового коріння та фото односельців сформувався інтерес до народного одягу, бажання дізнатися більше про сорочки з власного села.

Далі Валентина Білоусько розповіла про саму виставку, зокрема, підкреслила, що проєкт «Переяславська сорочка» почався з Дня вишиванки 2022 р. Його метою було показати переяславську сорочку, її характерні особливості, спонукати досліджувати корені свого роду, адже музейна інформація зберігає дані про походження сорочок, їх власниць, місця створення. Ця виставка покликана популяризувати сорочки із музейного зібрання Заповідника за локальним принципом. Валентина Миколаївна пояснила принцип відібрання сорочок на виставку за адміністративно-територіальним поділом кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Переяслав був повітовим містом, що підпорядковував 16 волостей, які варто презентувати на виставках. Охарактеризувала сорочки, представлені на виставці.

Лариса Годліна, котра брала активну участь у етнографічних експедиціях не лише історичної Переяславщини, а й багатьох етнографічних регіонах України, розповіла про експедиційну роботу Заповідника та пошукову роботу на Бориспільщині. Яка є досить бідною в плані збереження матеріальних культурних елементів (через наслідки Другої світової війни), але має безцінні матеріали з нематеріальної культурної спадщини, у тому числі, про обрядовість, пов'язану з сорочками. З цікавістю слухали гості про поширені на Переяславщині обряди, їх значення. Зокрема, про обряди весільного циклу, їх елементи в селах Глибоке і Старе, унікальні звичаї, пов'язані з рушниками. Про понеділкування, як звичай Переяславського регіону, коли батьки нареченої виговорювали право доньки – майбутньої дружини на особисті справи, можливість використовувати понеділок на власний розсуд, часто цей день використовували для підготовки посагу (материзни) для доньок. Загалом, дослідниця підтвердила високий статус жінки в українському селі, який можна вважати прихованою, завуальованою формою матріархату. Слухачі довго не відпускали пані Ларису, що свідчить про потребу популяризації автохтонної культури, її елементів та регіональних особливостей.

На останок, Валентина Білоусько поділилася інформацією про зростання інтересу до представлених у проєкті переяславських сорочок за кордоном, не лише від представників української діаспори, а навіть корінних мешканців Японії. А також поділилася власними рефлексіями з приводу святкування Дня вишиванки та потреби виокремити День української сорочки як елементу української культури.

Наукові співробітники НІЕЗ «Переяслав»                                                                                  Оксана Тарапон, Валентина Білоусько