Нещодавно нами отримано лист від М. Т. Товкайла про книгу «Кобзар Переяславський», презентація якої відбулася 26 грудня 2025 року. Публікуємо його, а також офіційну позицію адміністрації Заповідника щодо цього.
Текст листа М. Т. Товкайла:
«НЕ ВІР ОЧАМ СВОЇМ!
Блукаючи просторами інтернету, я натрапив на фото книги, на обкладинці якої прочитав: «Т. Г. Шевченко. Кобзар переяславський» (https://pereiaslav.city/articles/448350/u-pereyaslavi-prezentuvali-vidannya-pozacenzurnogo-kobzarya-vidanogo-u-1840-roci). Мало сказати, що я був спантеличений; це було, як ударом обуха по голові. Що??????????????! Як? Де? Коли? Виявляється, що Тарас Шевченко видавав ще й переяславський Кобзар, а я про це нічого не знаю!!!
Щоб хоч трохи прийти до тями, я кинувся до «Шевченківської енциклопедії», яка знає про творчість Шевченка все, або майже все. І яке було моє здивування, коли про «Кобзар переяславський» я там нічого не знайшов! Тим часом, у третьому томі енциклопедії на стор. 413 та 414 прочитав, що перший «Кобзар» Тарас Шевченко видав у 1840 р; наступний – «Чигиринський кобзар» – у 1844 р. Навесні 1847 р. Шевченко почав підготовку збірки своїх творів, яку в передмові називав «другим Кобзарем». Здійсненню цього видання перешкодив арешт поета 5 квітня 1847 р. і заслання до Оренбурзького окремого корпусу рядовим із забороною писати і малювати. Повернувшись із заслання, поет клопотався про видання збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий», проте головне управління цензури відхилило поданий рукопис, обмежившись дозволом лише на нове виданння тих творів, що публікувалися до арешту поета. Ця збірка вийшла 1860 р. під назвою «Кобзар». Ще за життя Шевченка під назвою «Кобзар» почалася публікація його поезій у журналі «Основа» (протягом 1861–62 рр. було надруковано 70 віршів поета).
Що за чортівня, подумав я і продовжив пошуки. І розгадку знайшов у статті Олени Калінович «У Переяславі презентували видання позацензурного «Кобзаря», виданого у 1840 році і потім знищеного», в якій і було надруковане фото загадкового Переяславського кобзаря. Таку назву надала своїй збірці творів Тараса Шевченка, які були написані в Переяславі, Наталія Павлик, «наукова співробітниця Заповідника», і вже вийшло друком три примірники цієї збірки. Гм… Але якщо це збірка творів, укомплектована не самим Шевченком, а кимось іншим, то й назва має бути відповідна. Наприклад, вона могла б звучати приблизно так: «Збірка творів Тараса Шевченка, написаних у Переяславі. Упорядник – Н. Павлик». Натомість ми побачили абсурдні спроби чи то містифікації, чи то фальсифікації творчості Т. Шевченка.
Але що все це означає? Чергове намагання «стягнути Шевченка з п’єдесталу»? Бо чого тільки не творять доморощені недоріки, щоб цього досягти: то намагаються подати генія як п’яницю, то як гультяя чи ще якось. Невже бузина сконав, але справа його жива?
І тут мені пригадався давній український анекдот про те, як двоє кумів вирішили забити бика. Один з них і каже: «Ви, куме, тримайте, а я буду бити». Перший раз ударив – бик стоїть. Другий раз ударив – бик стоїть. Замахнувся втретє, коли чує: «Куме, якщо Ви ще раз тарахнете мене по лобі, то я можу бика й не втримати».
Але що робити, щоб уникнути подальшої ганьби? Поки що надруковано лише три примірники. На мою думку, щоб не пошитися в дурні, перед друком всього накладу видавництво має замовити рецензію на книгу від фахової і компетентної людини, а також змінити назву. А українцям з твердими лобами можу порадити не тільки витримувати удари обухом, а й думати.
М. Товкайло, в минулому – працівник Заповідника».
Позиція НІЕЗ «Переяслав» щодо згаданого в листі видання «Кобзар Переяславський»
Назване видання, упорядковане старшим науковим співробітником Наталією Павлик, було презентовано 26 грудня 2025 р. у Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка. Видання представляла та запрошувала на захід безпосередньо упорядниця.
Вперше про наявність такого друкованого видання колеги по відділу та науковці Заповідника дізналися під час проведення Міжнародної науково-практичної конференції у Переяславі, 18 грудня 2025 р., де упорядниця продемонструвала лише зовнішній вигляд книги.
Інформуємо, що вказане видання не проходило ні обговорення у відділі, ні Вченої ради Заповідника та створювалося позапланово. Відповідно, видання не мало жодної рекомендації до друку, а також не отримувало жодного схвального відгуку від фахівців-шевченкознавців. Колеги не ознайомлені зі змістом цього видання.
Отже, презентація була особистою ініціативою Наталії Павлик.
Адміністрація НІЕЗ «Переяслав»