Згідно з актом обстеження техніко-конструктивного стану вітряка з с. Недобоївці від 9.06.1968 р., підготовленим комісією у складі завідувача філіалу Музей просто неба М.І. Жама, головного реставратора П.Ф. Щербини та техніка-будівельника І.Г. Міненка, він збудований у сер. ХІХ ст. місцевими майстрами на кошти сільської громади. В плані забудови знаходився на околиці села. Під час колективізації був усуспільнений. До 1968 р. належав колгоспу «Радянська Буковина». Використовувався для помолу зерна господарства і колгоспників. За типом конструкції вітряк стовповий, двоповерховий, стіни каркасні, вертикально обшальовані дошками, шестикрилий, на один постав. Верхній, другий, поверх у вітряка нависає над нижнім. Дах двоскатний, критий дранкою. Дверей двоє: на першому та другому поверхах фасадної сторони з протилежних її боків. Двері з’єднані між собою сходами з поручнем. На рівні дверей другого поверху невеликий навісний ганок з піддашком. На ньому встановлено коловорот («баранець»), при допомозі якого піднімали мішки з зерном на верхній поверх. Висота вітряка – 4,86 м, довжина – 5,90 м, ширина – 4,13 м.
Із листування директора музею М.І. Сікорського з головою колгоспу «Радянська Буковина» с. Недобоївці В. Ворончихиним відомо, що в селі було кілька вітряків, проте правління колгоспу зголосилося передати музею лише один: «Правление колхоза «Радянска Буковина» с. Недобоевци Хотинского района Черновицкой области, на Ваше письмо от 10/VІІІ-68 г. за №49, сообщает что правление колхоза дает согласие отдать в дар музею одну ветряную мельницу. За чем можете прислать представителя Вашего» (лист від 16.09.1968 р. за № 121).
У 1968 р. до переяславського скансену був перевезений вітряк із с. Ярославець Кролевецького р-ну Сумської обл. Він з’явився в музейній колекції завдяки пошуковій діяльності мешканця цього села В.Д. Коваленка. У 1968 р. він написав лист М.І. Сікорському та М.І. Жаму, в якому поінформував про означений вітряк і навіть подав його схематичне креслення: «Товарищи Сикорский и Жам! Что же Вы не едете в с. Ярославец по ветряную мельницу? Неужели Вы упустите момент? Спешите приобрести такой експонат. У Вас такого нет. Прошу Вас не теряйте время, действуйте побыстрее. Ехать по бетонной дороге на Москву до Кролевца Сумской области. От Кролевца 18 км. к Ярославцу… Внутри мельницы все в сохранности, она под замком. Прошу Вас быстрее шевелитесь…».
І дійсно вітряк був вартий уваги. Музейну колекцію вітряних млинів, яка на той час нараховувала 7 одиниць, поповнив перший вітряк шатрової конструкції («голландка»).
Згідно з актом обстеження техніко-конструктивного стану вітряка з с. Ярославець від 10.07.1968 р., складеним комісією в складі завідувача філіалу Музей просто неба М.І. Жама, головного реставратора П.Ф. Щербини та техніка-будівельника І.Г. Міненка, він збудований наприкінці ХІХ ст. місцевими майстрами на кошти заможного селянина. Призначався для помелу зерна селянами за «мірчук» (1/10 частина перемеленого зерна). В плані забудови знаходився на околиці села. Під час колективізації був усуспільнений. До 1968 р. належав колгоспу «Щорса». Використовувався для помелу зерна господарства і колгоспників. Ярославецький вітряк двоповерховий, виконаний із добірної деревини, восьмигранний, чотирикрилий, на один постав. В основі невисокий зрубний восьмерик. Над ним піднімається восьмикутний двоярусний каркас, звужений до верху і обшитий вертикально дошкою-шалівкою. Дах конічної форми, двосхилий, з ламаними фронтонами, вкритий залізом. На рівні зрубного восьмерика – вхідні двері, двостворчаті, скріплені горизонтально металевими пластинами. Заводня складається з трьох жердин, нижні кінці яких скріплені, а верхні розведені та прикріплені до даху з крилами. Висота вітряка – 5,60 м, довжина основи – 5 м, ширина основи – 4,80 м.
Завідувач НДВ «Музей хліба» Олена Жам
