Народився 4 листопада 1902 р. в слободі Савруха Самарської губернії (нині Самарська обл. РФ) у родині сільського коваля. У 1920-х рр., після закінчення школи, працював шкільним вчителем та служив у Червоній армії.
З 1927 р. навчався на історичному факультеті Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена (1927-1930). З 1935 р. вчився в аспірантурі ГАІМК-ІІМК – Державної Академії історії матеріальної культури при Інституті історії матеріальної культури. Дещо пізніше під керівництвом М. І. Артамонова працював над темою «Славяно-русские поселения на Дону и Тамани по археологическим данным». У 1940 р. захистив кандидатську дисертацію по цій темі.
З 1937 р. і до кінця життя І. І. Ляпушкин працював у Ленінградському відділенні Інституту історії матеріальної культури (пізніше – Інституту археології) АН СРСР. Під час війни працював на розкопках експедиції ІІМК у Поволжі. В 1945 р. повернувся до Ленінграда і продовжив роботу в Інституті археології. Захистив докторську дисертацію (1961).
У 1940–1950-их рр. археолог реалізував давній задум – якнайширше охопити польовими дослідженнями Дніпровське Лівобережжя для вивчення історичного періоду, який його особливо цікавив – слов’яни напередодні утворення Давньоруської держави. Він обстежив розвідками басейни лівих допливів Дніпра, виявивши величезну кількість нових пам’яток, визначив їх культурну приналежність, уточнив культурно-історичну належність більшості вже відомих і нанесених на карту пам’яток.
У 1947–1948 рр. І. І. Ляпушкін здійснив наймасштабніші на той час розвідувальні обстеження пам’яток археології Дніпровського Лівобережжя. Він, старший науковий співробітник Ленінградського відділення Інституту історії матеріальної культури, керував роботами Дніпровської лісостепової лівобережної експедиції ІІМК АН СРСР. У звіті зафіксовано, що польові роботи тривали від 5 липня до 17 листопада 1947 р. Експедиція пройшла загалом 5982 км, з них 3047 км точно за маршрутом, передбаченим планом. Маршрут експедиції охоплював немовби колом територію України на лівому березі Дніпра – від гирла Десни, до Дніпра, далі лівим берегом Дніпра і знову до Десни. І. І. Ляпушкін відмічав, що обстеженню підлягали пам’ятки, в більшості відомі за літературою, але значна їх частина була відкрита безпосередньо експедицією. Загалом, у 1947 р. було оглянуто більше ніж 70 різночасових пам’яток.
На Переяславщині внаслідок розвідки 1947 р. було обстежено низку пам’яток у заплаві та на краю плато лівого берега Дніпра, зокрема давньоруські поселення біля сіл Андруші та Циблі. Пам’ятки черняхівської культури були опубліковані у роботі «Памятники культуры полей погребений Левобережья Днепра» (1950), де фігурують черняхівські поселення поблизу Переяслава та сіл Гречаники і Єрківці. Результати всіх своїх досліджень вчений опублікував у монографії «Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа» (1961). У цій роботі, фактично каталозі, І. І. Ляпушкін зібрав всю відому на той час інформацію по дослідженому ним регіону. Що стосується Переяславщини, то в монографії були згадані пам’ятки черняхівської культури в Гречаниках, Переяславі та Єрківцях та давньоруські міські й сільські поселення: Переяслав, Городище, Устя (поблизу с. Андруші), Терни (біля с. Циблі), Ліпляве, Іванків, Бориспіль.
До висновку про те, що культура слов’ян, як Правобережжя, так і Лівобережжя Дніпра, досягши у 8–9 ст. високого рівня розвитку, склала культуру Давньоруської держави, вчений прийшов на основі власних матеріалів досліджень городищ та інших пам’яток волинцівської та роменської культур. Особливим досягненням археолога було те, що він розкопав декілька городищ обох культур, серед яких такі відомі як Новотроїцьке городище (с. Новотроїцьке Лебединського р-ну Сумської обл.), розкопане повністю (1952–1954), Опішнянське городище (с. Опішне Зіньківського р-ну Полтавської обл.) (1940; 1957) та Битицьке городища (с. Битиця Сумського р-ну Сумської обл.) (1953) – розкопані частково. І. І. Ляпушкін на основі своїх досліджень надав всебічну характеристику роменській археологічній культурі літописних сіверян: фортифікації, особливостей домобудівництва, планування поселень, ознак поховального обряду, технологій сільського господарства та ремесел, суспільного ладу та міжплемінних контактів.
Ще під час робіт у складі Волго-Донської експедиції (1949–1951), вивчаючи нечисленні й слабо вивчені тоді пам’ятки салтівсько-маяцької (салтівської) культури, яка є археологічним еквівалентом державного утворення Хазарський каганат, дослідник висловив сміливу гіпотезу, нині підтверджену й загальноприйняту як факт, про складання культури Хазарії з двох етнічних компонентів – аланського та болгарського.
І. І. Ляпушкін був багатогранним і плідним дослідником. Його вагомі відкриття, масштабні дослідження, змістовні висновки, висування свіжих ідей та поглядів на усталені концепції викликають інтерес й донині у сучасному середовищі істориків та археологів.
Помер дослідник 23 вересня 1968 р. у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) у віці 65 років.
Деякі праці І. І. Ляпушкіна:
- Ляпушкин И. И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. по обследованию памятников в бассейне р. Сейм, нижнего течения р. Десна и левого берега Днепра, Киевской, Курской, Полтавской, Сумской, Харьковской областях // НА ИИМК РАН. – Рукописный архив. – Ф. 35. – Оп. 1. – 1947. – № 31.
- Ляпушкин И. И. Памятники культуры полей погребений Левобережья Днепра / И. И. Ляпушкин // КСИИМК. – № ХХХІІІ. – 1950. – С. 29–38.
- Ляпушкін І.мІ. Дослідження Дніпровської Лівобережної експедиції 1947–1948 рр.// АП УРСР. – Т. ІІІ. – К., 1952.
- Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин. – М.: Л.: Изд. АН СССР, 1961. – 383 с.
- Раскопки Правобережного Цимлянского городища // Краткие сообщения Института истории материальной культуры. – М.–Л., 1940. – Вып. 4.
- О датировке городищ роменско-боршевской культуры // СА. – 1947. – Т. 9.
- Памятники культуры «полей погребений» первой половины I тыс. н. э. Днепровского Лесостепного Левобережья (по материалам полевых изысканий 1940, 1945–1948 гг.) // Советская археология. – 1950. – Т. 13.
- Поселения зольничной культуры («скифов-пахарей») в северной полосе Днепровского Лесостепного Левобережья (по материалам полевых исследований 1947 г. в бассейне р. Сейма) // Советская археология. – 1950. – Т. 12.
- Раннеславянские поселения Днепровского лесостепного Левобережья // Советская археология. – 1952. – Т. 16.
- О жилищах восточных славян Днепровского Левобережья VIII–X вв. // КСИИМК. – М.–Л., 1957. – Вып. 68.
- Городище Новотроицкое. О культуре восточных славян в период сложения Киевского государства // Материалы и исследования по археологии СССР. – № 74. – М.–Л., 1958.
- К вопросу о памятниках волынцевского типа // Советская археология. – 1959. – Т. 29–30.
- К вопросу о культурном единстве славян // Исследования по археологии СССР. – Л., 1961.
- Славяне Восточной Европы накануне образования древнерусского государства (VIII – первая половина IХ в.): Ист.-археол. Очерки // Материалы и исследования по археологии СССР. – М.; Л.: Изд-во Акад. наук СССР, 1968. – № 152.
Джерела:
- Памяти Ивана Ивановича Ляпушкина (1902–1968) // СА. – 1969. – № 3.
- Левина Р. Ш. Список печатных работ И. Ляпушкина. // Краткие сообщения Института археологии АН СССР. – 1971. – Вып. 25.
- Мезенцева Г. Дослідники археології України. – Чернігів, 1997. – С. 142–143.
- Юренко С. П. Ляпушкін Іван Іванович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / ред.. В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. – К.: Наук. думка, 2009. – Т. 6: Ла – Мі. – 784 с.
- Веремейчик О. Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині // Сіверянський літопис. – 2008. – № 6. – С. 40-47.
Старший науковий співробітник НДВ археології Г. М. Бузян