Стефанія Михайлівна Волощук – видатна українська майстриня художньої кераміки, представниця знаменитої косівської школи гончарства.
Народилась Стефанія Волощук 28 лютого 1928 р. в м. Косові тодішньої Станіславської, а нині Івано-Франківської області. Дочка відомих косівських гончарів Михайла Івановича та Ганни Йосипівни Рощиб’юків, рідна сестра Орисі Козак та Розалії Ілюк. Традиційному ремеслу навчалась у майстерні батьків. Її батьки були тими, хто поєднав давні традиції з новими для того часу художніми формами. Стефанія Михайлівна продовжила цю лінію чіткої, графічної та багатої на деталі манери письма, зберігши традиції славетної гончарської династії Рощиб’юків.
З 1957 р. Стефанія Волощук працювала в керамічному цеху при Косівській фабриці художніх виробів ім. Т. Шевченка, а з 1965 р. по 1985 р. – у Художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР.
У доробку талановитої майстрині чимало виробів декоративного та ужиткового призначення. Разом з чоловіком Ф. А. Волощуком виготовляла колачі, глечики, миски, дзбанки, вази, таці, тарілочки, свічники, дитячі іграшки та невеликі скульптурки. Стефанія Волощук досконало володіла технікою «ритування» (гравіювання по сирому черепку) з чіткими графічними зображеннями. Саме завдяки цій техніці вона могла зображувати на тарілках цілі «комікси» з життя гуцулів: від дрібних деталей вишиванки на фігурках до пелюсток гірських квітів. Типовим для її виробів є використання притаманних косівській мальованій кераміці кольорів – зеленого, жовтого, коричневого на білому тлі. Її роботи пізнавані завдяки орнаментальним композиціям, які переважно складаються з двох ярусів рослинних мотивів, що доповнюються зверху та знизу геометричними елементами. Особливо витончено вона створювала сюжети на побутові сцени з життя гуцулів, релігійні мотиви та зображувала тварин – оленів та цапів серед квіткового мережива.
Стефанія Волощук була учасницею міжнародних художніх виставок, в тому числі і персональних виставок. У 1972 р. вона представляла свої роботи на всесвітній виставці кераміки в м. Фаєнца (Італія). Після цієї виставки її унікальні авторські гончарні вироби було передано до музею кераміки у Флоренції. Твори майстрині зберігаються в багатьох музеях України та приватних колекціях.
У колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зберігається 27 гончарних виробів майстрині, створених на основі традиційних для українського гончарства форм: вази, глечики, горщики,тарілки.
27 липня 1985 р. Стефанія Михайлівна Волощук відійшла у вічність, похована в м. Косові. Уславлена косівська керамістка залишила по собі не просто глиняні вироби, а закодовану красу Гуцульщини, яку вона вимальовувала з неймовірною любов’ю.
Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» С. П. Пригонюк