У давньоруському літописі інколи трапляються повідомлення, які не відповідають нашим уявленням про літописання і випадають із переліку переважно політичних подій. Як, наприклад, такий запис: «У сей же рік преставилася ігуменя Лазоревого монастиря, свята життям, місяця вересня в чотирнадцятий день, живши шістдесят літ у чернецтві, а од народження дев’яносто літ і два».
Зрозуміло, що увагу літописця привернув вік жінки. Бо і тоді за 90 років доживали далеко не всі. Писемні джерела розповідають іще про кількох довгожителів. У Києво-Печерському патерику йдеться про ченця Печерської обителі Ієремію «який пам’ятав іще хрещення Руської землі» і на момент написання оповіді мав понад 90 років.
Іще один з довгожителів, Янь Вишатич, київський тисяцький, був одним з інформаторів автора «Повісті врем’яних літ». Життя Янь прожив довге й наповнене подіями. У 1106 році за наказом великого київського князя Святополка разом з братом Путятою та хозарином Іванком Захаровичем він ходив навздогін за половцями, які попустошили навколо Зарічеська (на березі ріки Стугни). «І догнавши половців…, вони здобич одібрали і половців посікли». Наступний рядок літопису повідомляє: «У сей же рік преставився Янь Вишатич, старець добрий, проживши дев’яносто літ у старості поважній».
Також відомий випадок іншого старого дружинника, який і на коня вже нездатен був сісти, але й залишатися вдома, коли усі рушили в похід, він ніяк не міг. Так і помер на марші. Цей випадок також не стільки про вік, як про воїнську честь.
То скільки ж тоді жили люди? Висновки дослідників однозначні – недовго.
За підрахунками археолога Віталія Козюби ні еліта, ні простолюд не могли похвалитися довгим віком. У джерелах не завжди можна віднайти дати народження та смерті князів. А ті дати, які відомі, не додають оптимізму: середній вік життя давньоруського князя – 42,5 роки. Найдовше прожив Володимир Мономах – 72 роки. Із двохсот князів, чий вік або відомий точно, або ж його можна вирахувати приблизно, але теж досить точно, двадцять перейшли 60-літній рубіж, десятеро дожили до 70-ти. Реально князь міг розраховувати на 50+.
У звичайних людей життя було коротшим. У середньому жінки жили трошки за 33 роки, чоловіки – близько 37-ми років. І це, не враховуючи дитячу смертність, яка тоді була дуже високою – до 50 %.
Майже 60% представників тогочасного суспільства були молодшими 20-ти років. Людей старше 40-ка було трошки більше 8 %. А старше 60-ти років – лише 0,33 %. Отже більшість простих людей помирали у проміжку від двадцяти до сорока років. Тож народившись, людина могла розраховувати прожити років 45, а там уже як складеться.
При таких розкладах жити потрібно було поспішати, а працювати багато і з дуже юного віку. Бо інакше суспільство не спроможне було себе прогодувати, встигнути народити дітей і хоча б трішки підняти їх.
Чому в середні віки люди жили так мало? Причин декілька – погане харчування, складні побутові умови, відсутність нормальної медицини, важка робота та постійні війни (половецька небезпека, князівські усобиці, військові походи).
Тож випадки винятково довгого життя привертали до себе увагу і заносилися на сторінки літопису поряд із політичними перипетіями, «небесними знаменнями», нападами половців та іншими важливими подіями.
Ігуменя Лазоревого монастиря, до того, як прийняти постриг, прожила звичайне життя. Ми достеменно не знаємо, як воно у неї склалося: чи ходила вона заміж, чи мала дітей. Можемо лише припускати, що жила вона як усі. А у віці, коли земний шлях багатьох її одноліток завершувався, жінка пішла у монастир і прожила іще 60 років.
У 2003 році під час розширення кар’єру для видобутку глини на південний схід від Переяслава було виявлено давньоруський могильник початку ХІ – середини ХІІ століть, досліджений археологічною експедицією НІЕЗ «Переяслав». Антрополог Олександра Козак провела аналіз кістяків з поховань і визначила статево-віковий склад небіжчиків. 18 поховань належали жінкам, 11 – чоловікам, у 4 випадках стать визначити не вдалося. 9 поховань були дитячими. Середній вік чоловіків становив 40,5 років, жінок – 35,7 років (без урахування дитячої смертності). Більшість жінок (42 %) померли у віці від 20 до 40 років, до 50 років дожили три жінки. Чоловіки пішли з життя у віці 30–50 років. Як бачимо, середній вік дещо вищий, аніж по Русі загалом. Також не типовим є переважання жіночих поховань. Жінок у тогочасному суспільстві було як мінімум у півтора рази менше, ніж чоловіків. Дослідниця ці розбіжності пояснює обмеженістю вибірки, бо могильник розкопаний не повністю.
Використана література
Козак О. Д. Захворювання жителів Переяслава ХІІ–ХІІ ст. та можливості біосоціальних реконструкцій. Наукові записки з української історії. Переяслав-Хмельницький, 2008. С. 104-116.
Козак О. Д. Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. Київ, 2010.
Козюба В. К. Історико-демографічна характеристика давньоруської сім’ї (за матеріалами історичних та археологічних джерел). Археологія, 2001. № 1. С. 20-41.
Літопис Руський за Іпатським списком /авт. перекл., передм. та прим. Л. Є. Махновець. К., 1989.
Патерик Києво-Печерський: за другою Касіянівською редакцією (1462 р.) / Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко. Київ, 2001.