Василь Іванович Кабин – один з найвідоміших та провідних різьбярів Гуцульщини другої половини ХХ століття, учень та послідовник засновника Косівської школи художнього різьблення Василя Григоровича Девдюка.
Народився Василь Кабин 8 жовтня 1908 р. в м. Косові тодішньої Станіславської, нині Івано-Франківської обл. Прихильність і любов до мистецтва у хлопця проявились ще у дитячі роки. По закінченню шести класів народної школи навчався (1922–1927) у приватній художньо-промисловій школі відомого педагога і мистця В. Г. Девдюка в с. Старий Косів. Василь був здібним, наполегливим учнем, досконало оволодів техніками різьблення, інкрустації, художнього випалювання, а також столярним і токарним ремеслом. Після отримання свідоцтва про завершення курсу навчання в школі-майстерні В. Г. Девдюка почав працювати самостійно.
У 1928 р. Василь Кабин відкрив власну майстерню в Косові. Серед його учнів були відомі косівські різьбярі: В. Гавриш, Д. Балагурак, Т. Баранюк, М. Кабин, М. Кошак, Ф. Тимків, М. Юсипчук.
З 1934 р. по 1939 р. Василь Іванович працював у різьбярському кооперативі «Гуцульська різьба».
У 1940-х рр. Василь Кабин брав участь у створенні художньої артілі «Гуцульщина», де пропрацював 18 років. Він був членом правління, у різні роки – головою, завідувачем виробництва, начальником і майстром різьбярського цеху. Спільно з іншими майстрами значну увагу приділяв вдосконаленню технічних і художніх прийомів виготовлення виробів з дерева.
За збереження і продовження розвитку народного мистецтва Гуцульщини і за значні творчі досягнення в галузі народного мистецтва гуцульської різьби по дереву в 1946 р. Василя Кабина було прийнято в члени Спілки художників України.
Творчий діапазон майстра досить широкий і розмаїтий. Серед робіт чимало виробів декоративного та ужиткового призначення. Талановитий різьбяр виготовляв вази, кубки, скриньки, рахви, альбоми, баклаги, свічники-трійці, хрести, топірці, дитячі дерев’яні іграшки, портретні рамки, цукорниці, жіночі прикраси, шахи тощо. Використовуючи традиційні форми та конструкції, багато уваги приділяв виготовленню художніх меблів. Його роботам притаманна логічна побудова орнаменту, багатство художнього вирішення, неповторність композиції та майстерність виконання.
Характерним для творів Василя Кабина є поєднання «сухого» різьблення з викладанням різнокольоровим бісером, перламутром, інкрустації природним та фарбованим деревом, «жируванням» металом та випалюванням. Для декорування виробів майстер композиційно поєднував улюблені елементи та застосовував традиційні народні мотиви гуцульської орнаментики, як «ружа», «бані», «парканець», «ментелі», «млинок», «гачки», «зубці», «пояски», «ромби», «копаниці», «кучері», «крижики» та деякі інші. На зворотньому боці усі різьблені вироби мають авторський підпис: «Кабин Василь Іванович м. Косів» і рік виконання.
Василь Кабин є автором багатьох сюжетно-тематичних творів, серед яких тарілки, шкатулки, присвячені видатним діячам літератури: Т. Г. Шевченку, І. Я. Франку, Г. С. Сковороді, Лесі Українці, Ользі Кобилянській, Шолом-Алейхему.
З 1947 р. Василь Кабин виконував художні різьбярські вироби на замовлення музеїв Києва, Переяслава, Львова, Івано-Франківська, Канева, Чернівців, Ужгорода, Коломиї, Косова, Сум; брав участь у художньому оформленні інтер’єру ресторану «Гуцульщина» у м. Яремче (1958).
У Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» зберігається 9 робіт майстра – це декоративні тарелі 1980-х рр., кубок декоративний 1980 р., рамка для фото 1981 р.
Поряд з виробничою діяльністю майстер постійно працював творчо, брав участь у районних, обласних, республіканських, та всесоюзних (за часів СРСР) художніх виставках. Його роботи експонували на міжнародних виставках-ярмарках у Лейпцігу (1952), Болгарському місті Пловдиві (1953) та на персональних виставках у Коломиї (1978, 1983), Косові (1980). За багатолітню працю та активну участь у виставках Василь Кабин був нагороджений багатьма дипломами, грамотами, преміями.
21 листопада 1992 р. на 84-му році життя Василь Іванович Кабин відійшов у вічність, похований в родинному склепі на подвір’ї церкви святого Василія Великого в м. Косові. Любов до мистецтва жила в нього до останнього дня.
Використані джерела:
- Григорук А. Г. Рука різця не випускала: Творчий портрет Василя Кабина. Косів. Писаний Камінь. 2022. 348 c.
- Юсипчук Ю. В. Кабин Василь Іванович. Енциклопедія Сучасної України. Том 11. Зор-Как. Київ. 2011. С. 639.
Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» Світлана Пригонюк