Кирій Іван Іванович – прозаїк, поет, публіцист народився 12 червня 1924 р. у селі Паськівщина Згурівського району Київської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та Вищу партійну школу ЦК КПУ. У 60-х роках XX ст. працював інструктором по роботі із сільськими кореспондентами, редактором районної газети в м. Переяславі-Хмельницькому, а з 1971 по 1985 рік – першим редактором видавництва «Молодь» (м. Київ). І. І. Кирій нагороджений грамотою Верховної Ради України. Член НСПУ з 1964 року.
Помер І. І. Кирій у 1998 році. У Переяславі на його честь встановлена меморіальна дошка на будинку по вулиці Гімназійній, 20-А, де протягом 1968–1971 років проживав письменник; 2014 року на честь письменника названо вулицю в Переяславі.
Автор 27 прозових книжок для дітей та дорослих, у тому числі автобіографічної повісті про голодомор 1933 року «Голодна весна». Видав збірку віршованих гуморесок «Сто усмішок» (1992) та збірку лірики «Розцвітає бузок» (1997). Перша збірка оповiдань «Ключi до щастя» (1958) присвячена дитячим та юнацьким рокам I. Франка. Збірка повiстей та оповiдань «Листок з календаря» (1974), «Сліди під вікном» (1983), «Не спіткнутися в дорозі» (1985) – про буднi мiлiцiї, її боротьбу з кримiнальним свiтом. Писав твори для дiтей: збірки оповідань «Як ми їздили в Каховку» (1960), «Сигналісти» (1964), «Мій друг Кася» (1966), «Пташкам літати в небі» (1968), «Вечеря для зайця» (1982), «Братова медаль» (1985), повiстi «Спасибi вам, люди!» (1970), «Над Днiпром» (1978), зб. повістей та оповідань «Ровесники» (1983), «Загадковий Ус», «Скарга прокурору» (обидві – 1990), «Хлопці з Вишневого» (1998). Збірка «Пiсля грози» (1987) містить оповiдання про Т. Шевченка та I. Франка. Автобiографічна повiсть «Голодна весна» (1993) – про трагiчнi подiї голодомору 1933 р. в Україні.
Усі зазначені книги видано в Києві. Окремi твори І. І. Кирія перекладено російською, бiлоруською, казахською мовами.
Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» Наталія Павлик