Серед багатьох міст і сіл України, де жив або через які проходив Григорій Сковорода, козацьке село Каврай на тодішній Переяславщині одне з найпримітніших в житті філософа і поета. Тут молодий Григорій прожив п’ять літ, працюючи домашнім вчителем у місцевого поміщика Степана Томари. Тут таки, як зазначив Сковорода «В полночь ноября 24, 1758 года, в Кавраи» (6 грудня за новим стилем – прим. авт.) Сковороді наснився один дивний-предивний сон. Він задрімав і раптом прокинувся, вражений яскравістю сновидіння.
Привиділись йому мандри, які завели його в царський палац. Там саме був бал, грала музика, якісь люди в масках і багатому вбранні співали, бігали з кімнати в кімнату, щохвилини заглядали до дзеркал і без усякого сорому займалися плотськими втіхами в розкішних постелях. Йому стало соромно і тяжко. І ось він уже серед простих людей, але й тут теж саме: п’яні люди співають і регочуться, а тоді всіх чоловіків поставили в один ряд, а жінок - у другий, і почали безсоромно один одного розглядати і підбирати собі пару. Повернувся він і пішов у якийсь заїжджий двір – коні жують сіно, чути людський гомін, суперечки, хтось розплачується за постій… Раптом усе обернулось прекрасним храмом, і він уже священик, править з дияконом літургію на честь зішестя Святого Духа, співаючи «яко свят єси Боже наш» і кланяється перед престолом, і так йому солодко, так спокійно на душі. Але якась тривога раптом пройняла його, і чує він, що пахне в церкві стравою, наче в кухні. Глянув – а за вівтарем багато дверей, і звідти запах сочиться. Прочинив двері і побачив – у кімнаті стояв стіл, уставлений смаженим м’ясом і птицею – обідали служителі церкви. І тут Сковорода побачив страшне: кілька чоловік тримали на руках біля вогню когось у чорній ризі. Стирчали з-під чорного одягу голі ноги в стоптаних сандалях, і ноги ці служителі тримали над вогнем, а від литок відрізали недопечене м'ясо ножами і відгризали зубами ті, хто не вмістився за столом. Дивитися на це видовище не було сил. Сковорода відвернувся і… прокинувся.
Він записав це марення і на все життя, зберіг відчуття, що прийшло до нього тієї ночі. Сон цей настільки відбивав усе пережите і передумане Сковородою, що він записав його не випадково, а будучи записаним, сон уже став осмисленим, тобто став витвором свідомої творчої уяви.
Твір можна назвати фіксацією вибору власного місця у світі: в жодному з описаних станів мислитель місця собі віднайти не міг: ні в царському палаці (де перебував у царській капелі), ні між простолюддя з його примітивними формами існування, ні між духівництва і чернецтва. Відтак обрав шлях не стандартний, узвичаєний, а вибраної людини: бути духовною людиною поза церквою. Каврай сформував того Сковороду, якого ми знаємо і любимо.
Молодший науковий співробітник НДВ «Меморіальний музей Г.С. Сковороди» Валентина Нікітіна