ПРЕПОДОБНИЙ ГРИГОРІЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ ТА ГРІХ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КНЯЗЯ РОСТИСЛАВА

ПРЕПОДОБНИЙ ГРИГОРІЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ ТА ГРІХ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КНЯЗЯ РОСТИСЛАВА

8 січня – день пам’яті преподобного Григорія Чудотворця. Чернець Києво-Печерського монастиря, прийняв постриг від самого Феодосія Печерського. Володів молитовним даром – силою слова проганяв нечисту силу, а також володів даром пророцтва. Згідно з джерелами, творив чудеса, міг приспати злодіїв на п’ятеро діб чи зробити їх нерухомими і невидимими. А потім змусити розкаятися і чесно працювати на благо інших, а це мабуть найбільше чудо – спасіння людської душі. Статків не мав, у його келії були лише книги. Неординарна особистість, авторитетний шанований старець.

Ростислав (Михайло) Всеволодович – син Всеволода Ярославича. Народився у 1070 році, пізня дитина від другого шлюбу Всеволода з половчанкою Анною. Раннє дитинство пройшло у Переяславі, з 1078 року, коли його батько став великим київським князем, жив при великокняжому дворі у Києві. Цього ж року хлопець отримав переяславський стіл, тож і майбутнє було визначене. Одним словом, улюбленець долі.

Але одного дня ця доля звела князя Ростислава з печерським монахом Григорієм. Подія докладно описана у Слові 28 «Києво-Печерського патерика». Напередодні битви з половцями Ростислав Всеволодович зі своїми дружинниками рушив з Переяслава до Печерського монастиря для молитви і за благословенням. У Григорія причина піти в цей час до Дніпра була набагато прозаїчніша – в одну з посудин впала миша, тож посудину потрібно було вимити від скверни, а тут без води не обійтися. Побачивши на березі ріки старця, ростиславові воїни почали над ним глумитися. «Мних же, знаючи, що всі [вони] при смерті сущі, почав казати: «О, чада! Коли б треба жалітися і численних молитов прагнути від усіх, тоді ж ви ще більше зло творите, яке Богові невгідне є. Але плачтеся над своєю погибеллю і кайтеся у своїх гріхах, аби, в усякому разі, радість сприйняти в Страшний День, уже бо вас настиг Суд, оскільки всі ви у воді помрете із князем вашим». Князь же, страху Божого не маючи, не взяв до серця слів преподобного, прийнявши за пустослів'я пророцтво про нього, і каже: «Чи мені зичиш смерті від води, тому, хто вміє плавати?» І тоді, розгнівавшись, князь повелів зв'язати йому руки і ноги, й камінь на шию повісити, та вкинути у воду. І так утоплений був». У монастир князь не пішов, благословення не отримав, і коли у битві біля Треполя довелося відступати, потонув у Стугні разом зі своїми воїнами. Не життя пов’язало між собою Ростислава і Григорія, а смерть.

Князь здійснив гріх убивства, за що був затаврований автором Слова 28 «Києво-Печерського патерика» і покараний вищою силою: «Ростислав же, не відчуваючи вини в гріху, зі злості не пішов у монастир, і не захотів благословіння, а уникнув його; возлюбив прокляття, і прийшов до них. Володимир же прибув до монастиря задля молитви. І як були вони біля Треполя, і полки зійшлися, побігли князі наші від лиця супротивних. Володимир же переїхав ріку, задля молитов святих та благословіння. Ростислав же утопився з усіма своїми воїнами, за пророцтвом блаженного Григорія».

У відомих літописних джерелах князь згадується нечасто, і завжди при своєму батькові Всеволоду та старшому братові Володимиру Мономаху. І це при тому, що за часів його князювання (1078-1093 роки) у Переяславі відбулися вагомі, значущі події. Зокрема, літописна стаття 1089 року розповідає про грандіозне будівництво, у тому числі зведення на дитинці храму святого Архистратига Михаїла, небесного патрона Ростислава. Якщо княжий стіл він посів восьмирічним хлопчиком і лише номінально числився князем, то у 1089 році він мав уже 18 чи 19 років. Отже вважався дорослим, самостійним чоловіком, але літописна стаття про розбудову Переяслава не згадує його імені. Схоже, що обставини смерті Ростислава Всеволодовича, пов’язані з жорстоким убивством ченця Григорія, в подальшому призвели до зникнення в літопису згадок про нього. Тож цей переяславський князь залишився в історії всього лиш людиною, яка здійснила тяжкий гріх.

Література:

Літопис Руський за Іпатським списком / авт. перекл., передм. та прим. Л. Є. Махновець. Київ: Дніпро, 1989.

Матвеєва Н., Голобородько А. Святі і свята України. Словник-довідник. К. 1995.

Патерик Києво-Печерський: за другою Касіянівською редакцією (1462 р.) / Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко. К., 2001.

Cтарший науковий співробітник науково-дослідного відділу історичного краєзнавства, к.і.н., доцент                             Олена Колибенко