Песах – одне з найбільших свят єврейського народу. Щороку дата Песаха різна, визначається за місячним календарем. Починається святкування на 14-й день весняного місяця Нісан. Це перший місяць біблійного року в єврейському календарі, який відповідає приблизно березню-квітню григоріанського літочислення. В Ізраїлі святкування Песаха триває тиждень, а поза країною – 8 днів.
У 2023 році свято випадає на 6 квітня, але з огляду на те, що доба в єврейському календарі починається з вечора попереднього дня, то Песах починається з вечора 5 квітня. Закінчується Песах 12 квітня в Ізраїлі та 13 квітня - поза країною.
Свято Песах відзначає ланцюг подій, внаслідок яких євреї стали народом. Ізраїльтяни прийшли до Єгипту як одна сім’я - рід Якова, що складався з сімдесяти чоловік, а вийшли як народ, що налічував шість сотень тисяч. Спочатку рід Якова був радо прийнятий в землі Гошен (однієї з провінцій Єгипту), але коли євреїв стало «дуже багато», до них було вжито особливих заходів. На всіх жителів країни була покладена трудова повинність, на євреїв - особливо важка. Будинки євреїв прослуховувалися і оглядалися, новонароджених первістків вбивали (за легендою фараону пророкували незліченні біди з вини єврейського первістка).
Моше (Мойсей) і був тим самим первістком, якому судилося вижити і врятувати свій народ. Дивний збіг обставин врятував хлопчика від неминучої загибелі від рук єгиптян і призвів до того, що виховувався він у палаці фараона, але завжди відчував себе частиною свого народу. За вбивство єгиптянина, що бив єврея, він був засуджений до смерті, втік, багато років жив в країнах Африки і Середнього Сходу. Одного разу, переганяючи стадо вівців через Синайський півострів, побачив палаючий, але незгораючий кущ («неопалима купина»). З вогню пролунав голос Всевишнього, що велів Мойсею відправитися до Єгипту і вивести євреїв з рабства.
Фараон не хотів відпускати євреїв, і Б-г наслав на Єгипет десять бід: перетворення нільської води в кров, появу незліченної кількості жаб, непереборних полчищ вошей, диких звірів, падіж худоби, виразки, загибель врожаю від граду і сарани, суцільний триденний морок. Найстрашніша ж кара – смерть всіх первонароджених дітей у кожній сім'ї. За повелінням Бога, дверні косяки будинків євреїв були помічені кров’ю ягнят. Кара Всевишнього оминула єврейські родини, Бог «пройшов повз» (пасах) з карою і єврейські діти були врятовані. Ще «Пе-сах» тлумачиться як «уста говорять», і це, звичайно, відповідає тому, що головна заповідь свята Песах - говорити, розповідати історію Виходу.
До Песаху євреї починають готуватися за декілька тижнів. В усіх будинках проводиться генеральне прибирання, спалюється або продається уся «некошерна» їжа, тобто хамець. Основна особливість свята – це заборона на пиво, дріжджовий хліб, макарони й усі продукти, які пройшли процес бродіння. Річ у тому, що, йдучи з Єгипту, євреї не мали часу пекти традиційний хліб, тому вони встигли припасти у дорогу перепічки з тіста, яке ще не зійшло. У зв’язку з цим у період свята можна їсти лише прісний хліб, який має свою назву – маца, на виготовлення якого витрачали не більше 18 хв.
Ще одна заповідь Песаха — седер. Це давньоєврейське слово перекладається як «порядок». Для виконання цієї заповіді в перший і другий вечори Песаха (в Ізраїлі — тільки перший) єврейські сім'ї зберуться за святковими столами і будуть діяти відповідно до особливих правил, описаних у Великодній Агаді — книзі, що лежить перед кожним на столі, яка містить історію Виходу з Єгипту і всі необхідні молитви. Читання оповідання про звільнення від рабства (якщо в родині є діти, розповіді про це в першу чергу призначені для них) і молитви чергуються із вживанням особливих продуктів і питва.
На гарно накритому столі обов'язково має стояти блюдо — кеара. На нього кладуть головний символ седера, який Тора називає «хлібом бідності» — мацу круглої або прямокутної форми, прикриваючи її зверху серветкою. Кожен присутній за столом повинен, спершись на ліву руку, з'їсти половинку круглої маци або дві третини квадратної. Крім маци, на блюді обов'язково має бути зроа — засмажена бараняча гомілка, що символічно замінює пасхальне жертовне ягня (замість неї цілком підійде куряча ніжка, крило або шматочок курячої шийки). Викладаються на блюдо бейца — круто зварене яйце (нагадування про святкове жертвоприношення), листя гіркого салату і натертий хрін — марор (символ гіркоти і тягот рабства), карпас — селера, петрушка або відварна картопля (її занурюють в солону воду і їдять в пам'ять про сльози, пролиті під час перебування в рабстві), харосет — суміш тертих яблук з волоськими горіхами та вином, яка зовні нагадує глину (в пам'ять про те, як раби-євреї робили з глини цеглу для будівництва єгипетських міст).
Під час пасхальної вечірньої трапези на стіл також подаються традиційні великодні страви: салат з яєць з цибулею, фарширована риба, бульйон з домашньої птиці з кнедликами з розмолотої маци або пудинги, теж з маци, печеня з качки чи курки, компот зі сухофруктів. Поширені також різні страви з маци (маца з яйцем і маца у шоколаді), різне солодке печиво (медове, з корицею, з імбиром), бісквіт, в який замість борошна кладуть товчені горіхи, медові пироги з корицею і горіхами.
Під час седера кожен його учасник випиває по чотири келихи червоного вина, що символізують чотири обіцянки свободи, які Всевишній дав народу Ізраїлю: «І виведу вас з-під ярма єгиптян…»; «І врятую вас…»; «І спасу вас…»; «І візьму вас…». Кожен з цих келихів на знак вираження волі випивають в положенні напівлежачи, спираючись на ліву руку. Звучить і п'ята обіцянка: «І введу вас в цю землю…», що символізує п'ятий келих вина, призначений для пророка Еліяху, який повинен повернутися на землю напередодні Песаха, щоб сповістити про настання «дня Господнього, великого і страшного». Цей келих не випивають, а залишають на столі. Закінчується святкова трапеза висловом: «У майбутньому році — у Єрусалимі!».
Перший і останній дні Песаха – дні, коли заборонена всяка робота. Решту ж днів називають «святковими буднями». Сьомий день на Песах традиційно проводять в синагозі або на березі водойми, він символізує перехід євреями Червоного моря під час Ісходу з Єгипту.
Старший науковий співробітник Музею класика єврейської літератури Шолом-Алейхема Гладун Л. І.