24 травня – День слов’янської писемності і культури. Утвердження свята пов’язано з днем пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, слов’янських просвітників, які у 863 році створили кириличну абетку, заклавши цим основи слов’янської писемності.

27 квітня 1841 р.( за с. ст.) цензор П. Корсаков підписав квиток на випуск у світ альманаху «Ластовка» Є. Гребінки з творами Т. Шевченка.

26 квітня 1986 р. Україну і світ спіткало страшне потрясіння – аварія на Чорнобильській атомній електростанції – вибухнув атомний реактор, внаслідок чого радіацією було уражено 12-ть областей України, а також території сусідніх держав. Навколо ЧАЕС створено 30-ти кілометрову зону відчуження, з якої було евакуйовано близько 115 тис. людей. На той час Переяславщина прийняла 3245 осіб із чорнобильської зони. У Переяславі для переселенців із зони радіаційного забруднення було збудовано два індивідуальні житлові мікрорайони «Поліський» та «Борисоглібський», середню школу № 7, дитячий садочок на 330 місць, багатоповерхові житлові будинки в мікрорайоні Спаська Левада.

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

23 січня 1860 р. вийшло третє й останнє прижиттєве видання «Кобзаря» Т. Шевченка з присвятою письменниці Марко Вовчок, надрукованого коштами Платона Симиренка. Платон Симиренко, відомий в Україні цукрозаводчик і меценат, виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Видання було значно повніше за попередні: сюди увійшло 17 творів Шевченка. Ця редакція «Кобзаря» зустріла в С.-Петербурзі серйозні перешкоди з боку цензури й лише завдяки заступництву міністра народної освіти Є. Ковалевського була видана.

Весною 1947 р. у Переяславі була створена організація «Союз вільних українців», засновниками якої були переяславці студент 1-го курсу фізичного факультету Київського державного університету ім. Тараса Шевченка Юрій Гайдук, учень 9-го класу міської школи № 1 Олег Іващенко та кілька старшокласників 1-ї і 2-ї шкіл. Відомі також імена Раїси Гайдук та Володимира Кондеса. У своїй діяльності члени організації надихались «Декалогом» – десять заповідей українського націоналіста, які починалися вступом: «Я дух вічної стихії, що постав на грані двох світів творити нове життя. Здобудеш українську державу або загинеш у боротьбі за неї».

Для Т. Г. Шевченка завжди були небайдужими долі всіх поневолених народів, особливо слов’янських. А питанням слов’янської єдності на той час цікавились передові особистості багатьох країн. 

18 листопада 1845 р. у Переяславі Тарас Шевченко написав поему «Кавказ», присвячену своєму другові Якову де Бальмену, який ілюстрував його ранні твори. Слід підкреслити, що дружні взаємини, які встановилися між де Бальменом і Шевченком не були приємною випадковістю. Вони були підготовлені популярністю творів Шевченка та перебуванням де Бальмена в місцях, оспіваних поетом. Цьому сприяло й те, що обидва були обдарованими митцями.

Наприкінці жовтня 1845 р. Т. Шевченко вдруге приїздить до А. Козачковського. Творча продуктивність поета в цей час вражає. З-під його пера за нетривалий час вийшли такі шедеври, як написані у Переяславі поеми «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвята до поеми «Єретик» (22 листопада), у В’юнищі – вірш «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня) і «Заповіт», написаний знову у Переяславі (25 грудня). Цю найпродуктивнішу пору в житті поета називають Переяславською осінню.

24 липня 1015 року, у неділю, на березі струмка, з якого починається ріка Альта (територія сучасного міста Бориспіль), було вбито князя Бориса. Разом з братом Глібом вони стали жертвами боротьби за владу, яка розгорілася після смерті їхнього батька Володимира Святославича. Борис і Гліб – перші святі на українських землях. Князь Борис має прямий стосунок до історичної Переяславщини, адже його вбивство сталося на території тодішнього Переяславського князівства.