23 травня науковими співробітниками науково-дослідного відділу нематеріальної культурної спадщини, за сприяння в. о. генерального директора Марини Навальної та вченого секретаря Ігоря Гайдаєнка, проведено науково-методичний семінар «Експропріація українських культурних цінностей росією. Шляхи повернення».
У вступному слові завідувач відділу Оксана Тарапон представила спікерів заходу, підкреслила, що семінар присвячено актуальній і дуже болючій для нас темі – експропріації росією українських культурних цінностей, їх масштабах, проблемах повернення. Вітаючи присутніх, в. о. генерального директора Марина Навальна наголосила на позиції Міністерства культури та стратегічних комунікацій України щодо охорони і повернення культурних цінностей, та загалом важливості української культури як складової боротьби за власну державність в умовах російської агресії.
Доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу нематеріальної культурної спадщини Анатолій Коцур акцентував увагу на масштабах пограбувань української культури на етапі сучасної російсько-української війни. Так, під час російської окупації частини Сумської області з 24 лютого по 6 квітня 2022 р., було знищено, пограбовано, вивезено близько 18 тис. історико-культурних пам’яток. При відступі з Херсона російські загарбники вкрали близько 23 тис. артефактів, понад 360 тис. документів Державного архіву Херсонської області та багато ін. Про цілеспрямованість пограбувань свідчить той факт, що з перших днів окупації, за кілька днів після захоплення російськими військами населених пунктів, у них заїжджали російські архівісти, котрі починали роботу з обліку та вивезення музейних предметів та літератури. Таких прикладів, нажаль, дуже багато. Тому складення бази даних про викрадені рф українські культурні цінності стане першим дієвим кроком у довготривалій боротьбі за їх повернення. Саме цій проблематиці присвячує свої наукові пошуки Богдан Малиш – випускник Києво-Могилянської академії та Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ветеран російсько-української війни, незалежний дослідник і український патріот. Анатолій Коцур наголосив на унікальності співпраці з Богданом щодо формування бази даних багатовікових пограбувань рф української національної спадщини. Навіть у розпал війни ми повинні творити свою культурну ідентичність у світі.
Майже годинна доповідь із змістовною презентацією пана Богдана акцентувала увагу присутніх на історії грабунків росією українських культурних цінностей, підтверджуючи їх цифрами наявних українських артефактів у провідних російських музеях і сховищах. На конкретних прикладах, взятих з різних джерел, автор показав кількість оцифрованих знахідок українського походження у столичних російських музеях, їх періодизацію, історію потрапляння до російських фондових колекцій. Наголосив на масштабах грабунків в умовах сучасної війни, які зросли вдвічі, порівняно з двома світовими війнами. За період 2014-2024 рр. російські окупанти вивезли близько 2 – 2,6 млн. експонатів, 187 млн. примірників книжкових фондів знищили, загалом за приблизними оцінками фахівців, завдані російськими окупантами втрати у сфері культури, сягають 22,42 млрд. дол.
Поверненням цінностей займається багато інституцій – від міжнародних, державних, до громадських ініціатив, про досвід роботи яких розповів Б. Малиш, акцентувавши увагу на правових аспектах охорони культурної спадщини в світі та Україні, міжнародних і вітчизняних практиках врегулювання проблем щодо повернення вивезених артефактів. Доповідач окреслив власне бачення щодо напрацювання методики повернення Україною культурної спадщини по завершенню війни, роль міжнародної культурної спільноти в її реалізації. А задля цього важливим завданням сьогодення є формування доказової бази щодо української приналежності артефактів культури, викрадених агресором.
У результаті жвавого обговорення доповіді, співробітники НІЕЗ поділилися власним досвідом зберігання, оцифрування фондових колекцій Заповідника, висловили своє бачення методів впливу на вирішення цих проблем через реалізацію музейної автономії, підтримки і допомоги ЮНЕСКО, висловили власні рефлексії щодо напрямків можливої подальшої комунікації з подальшого вивчення та напрацювань у даній проблематиці. Підсумком науково-методичного семінару став висновок про важливість пошукової роботи в даному напрямку та консолідації зусиль культурної спільноти України щодо її постановки як на вітчизняному, так і міжнародному рівнях.
Наукові співробітники науково-дослідного відділу нематеріальної культурної спадщини Анатолій Коцур, Оксана Тарапон
