«Він зберіг 6000 народних пісень»

4 лютого  2020року вся прогресивна спільнота українців відзначають 140 – річчя від дня народження Климента Васильовича Квітки.

Ця постать – є однією із тих, хто зайняв заслужене місце в історії української культури XX століття, але про кого незаслужено забули майже всі, крім вузьких фахівців і групи інтелектуалів.

Культурологічний захід у Музеї кобзарства, який відбувся 5 лютого за участю ліцеїстів КЗКОР Ліцей «Патріот» був присвячений життєвій та творчій діяльності визначного просвітника ХІХ – ХХ ст.ст.

Народився Климент Васильович Квітка в селі Хмельові під Ромнами в козацькій родині. Він рано залишився без догляду рідних. Батько його хворів на невиліковну хворобу в ХІХ ст. – туберкульоз, і рано помер. Мати не мала змоги утримувати дітей, тому віддала 5-річного Климента на виховання в чужу сім'ю Карпових, які проживали в Києві.

В цій родині він отримав гарне виховання і прекрасну музичну освіту. Потім вступив на юридичний факультет Київського університету ім. Володимира Великого, де паралельно працював як музикознавець-фольклорист. З юних років Климент Квітка збирав фольклор і у 22 роки, після закінчення юридичного факультету Київського університету,  вже підготував і видав перший збірник записаних ним народних пісень. Маючи освіту юриста він за покликанням  був музикантом, талановитим дослідником фольклору.

У 1898 р.К. В. Квітка видав маленьку книжечку записів народних пісень. А з 1902р. співпрацював у журналі «Київська старовина».

Про все це дізнавалися старшокласники ліцею, а також про ту роль, яку К. В. Квітка відіграв у житті геніальної поетеси Лесі Українки, а вона в його науковій діяльності.  Вони зустрілися на засіданні літературно-артистичного гуртка Київського університету. Лариса Косач запамятала студента-першокурсника Климента Квітку, палкого збирача народних пісень. З того часу він  був поряд  із Лесею Українкою протягом  п’ятнадцяти років, з часу їх знайомства  і до того дня коли вона відійшла в інший світ у 1913-му.

Це був надзвичайно інтелігентний союз двох творчих постатей, які все життя підтримували один одного.

За життя  К. Квітка був визнаний етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав, записав і зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. А ще, він зумів за півстоліття активної наукової діяльності в роки царського, а згодом більшовицького панування видати близько сотні наукових праць.

Климент Квітка вражав своєю енциклопедичною ерудицією, яка дозволяла  йому працювати в галузі порівняльного музикознавства не лише всіх слов’янських, а й  тюркських та угро-фінських народів, адже він знав близько 20 мов народів світу.

За життя  К. Квітка був визнаний етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних  пісень. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності в роки царського, а згодом більшовицького панування видати близько сотні наукових праць.

Климент Васильович Квітка по праву займає одне з чільних місць у вітчизняній та європейській етномузикології.

1953 року К. Квітка він захворів на запалення легенів. 19 вересня, після двотижневої хвороби, його не стало. Поховали його в Москві на Ваганьківському кладовищі.

Учасникам заходу було запропоновано переглянути Виставку «Він зібрав 6000 народних пісень»; послухати в голосному читанні листи Лесі Українки до Філарета Колесси про їх спільну роботу з Климентом Квіткою; ознайомитися та вивчити дві народні пісні, з архіву зібрання Климента Квітки під акомпанемент старосвітської бандури М. Т. Товкайла.

В ході заходу, учні послухали ті фонографічні записи які збирали К. В. Квітка та Леся Українка. Це спів О. Сластьона, Ф. Колесси, та самої Лесі Українки. А бандурист – цех майстер Київського Кобзарського цеху М. Т. Товкайло виконав для старшокласників одну із тих дум, яку К. В. Квітка та Леся Українка у 1908р. записали, для увічнення і збереження українського героїчного епосу, на записуючому пристрої –  (винаході  американського фізика) – фонографі Томаса Едісона. Старшокласники ліцею «Патріот» з задоволенням знайомилися із грою на традиційних інструментах мандрівних музикантів – колісній лірі, бандурі, кобзі.

Молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства»                   Наталія Костюк

Фото Світлани Тетері