• Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017) Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017)
• Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017) Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017)
• Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017) Музичний інструмент (панська бандура) – сімейна реліквія Розумовських (2017)
• Андрій Розумовський – посол Росії в Австрії (1752 -1836) Андрій Розумовський – посол Росії в Австрії (1752 -1836)
• Олексій Розумовський (1709 -1771) Олексій Розумовський (1709 -1771)
•  

Звідки першовитоки Розумовських і яким чином вони досягли таких вершин?

Минулого року в Музей кобзарства завітала поважна жінка. Виявилося, що ми дружимо віртуально, що сьогодні широко прийнято. Її сторінка не дуже активно, але завжди змістовно наповнена, тому швидко пригадалося її характерне прізвище –  Бузницька Катерина. Коли познайомилися ближче дізналася і по батькові - Миколаївна. Вона завітала до Музею кобзарства не вперше, а цього разу – щоб познайомити нас з рідкісною для культури Переяславщини світлиною. Яку нам ще належить дослідити і розшифрувати. 

Захарій Федорович Тарасюк народився 24 березня 1870 р. у с. Комарівка і був сином місцевого священика. Його батько Федір Данилович Тарасюк, який був священиком Миколаївської церкви с. Комарівки Переяславського повіту Полтавської губернії, який служив у ній з 1860 р. по 1897 р. Його мати Олімпіада Тимофіївна Єфимович, яка походила з родини священика. У родині, крім Захарія, було ще два брати та три сестри.

Ганна Федосіївна Собачко-Шостак (1883-1965) – основоположниця декоративно-ужиткового мистецтва Київщини. Народилася в с. Скопці Переяславського повіту (нині Веселинівка Баришівського району).

Народився Василь Горленко 13 березня (1 березня за ст. ст.) 1853 р. у с. Ярошівка Прилуцького повіту Полтавської губ. (нині с. Українське Прилуцького р-ну Чернігівської обл.). Він походив із відомого українського роду: його прадід Дмитро Лазарович Горленко (1660–1731) – полковник Прилуцького полку (1692–1708), наказний гетьман козацького війська під час Північної війни (1705), був одним із найближчих сподвижників Івана Мазепи (згодом за близькість до Мазепи у родини було відібрано значна частину земель і маєтностей). У роду Горленків відомо три полковники – Лазар, Дмитро і Андрій Прилуцького та Полтавського полків, визначні церковні діячі – ієромонах Пахомій та Йоаса́ф (Йоасафат) Бєлгородський (світське ім'я – Яким Андрійович Горленко) – церковний, освітній діяч і письменник. Дитинство В. П. Горленка проходило у с. Ярошівка Прилуцького повіту та на Миргородщині, звідки родом була його мати Марія Яківна Мамчич (1824–1894). Батько В. Горленка, військовий, помер через три місяці після народження сина. Збереглися відомості про те, що в шестирічному віці Василь Горленко зустрічався з Т. Шевченком у славнозвісній Качанівці: в одному з листів до В. Тарновського (28.09.1859) поет просив передати «любому невеличкому Горленяткові» гравюри…

Пісні про які піде мова, Марія зберегла  від батьків своїх, в основному від матері – Карман, по чоловіку - Брик Уляни Сергіївни, і батька Єфрема Павловича та від діда - Карман Сергія, з яким завжди співала в родинному колі.

Дев’ятого березня минає 207 років від дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка й драматурга Тараса Григоровича Шевченка.

Народився 3 березня (19 лютого за ст.ст.) в Царському селі (нині м. Пушкін Ленінградської обл., Російська Федерація) в родині міщанина. У 1860-х рр. навчався в Санкт-Петербурзькій Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв. У 1864 р. вступив до Петербурзької Академії мистецтв, яку закінчив із великою срібною медаллю та званням класного художника ІІІ ступеня (за проект концертної зали) (1871).

Мене ізмалку люблять всі дерева,

і розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: «Здрастуй!» - крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю, я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

(Ліна Костенко)

Марія Пантелеймонівна Буряк (1935–2008) – художниця із світовим ім’ям, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Національної спілки художників України, лауреат премії імені Катерини Білокур. Ця талановита жінка попри життєві негаразди та фізичні вади була «вільною птахою», яка своїм прагненням волі в мистецтві, спілкуванні, побуті, окриляла інших.

Народився 2 березня 1922 р. у с. Липки, нині Гощанського р-ну Рівненської обл. Закінчив Львівський Інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953). Працював в Інституті (нині Національна Академія Мистецтв) завідувачем відділу художньої кераміки, професором-консультантом (1961–1975); з 1963 р. одночасно працював у Львівському музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР на різних посадах. Згодом перейшов на роботу старшим науковим співробітником до Львівського відділення Інституту Мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (1975–1985). Був членом Правління Спілки Художників України (з 1961 р.), головою секції мистецтвознавства і народного мистецтва (1969–1987).