ДО 80-РІЧЧЯ МИКОЛИ ГАВРИЛОВИЧА МАХІНЧУКА

ДО 80-РІЧЧЯ МИКОЛИ ГАВРИЛОВИЧА МАХІНЧУКА

13 вересня 2024 року свій 80-річний ювілей відзначає відомий журналіст, письменник, краєзнавець, біографіст Микола Гаврилович Махінчук, творчий шлях якого пов’язаний із Переяславом, його історією та людьми.

Народився М. Г. Махінчук 13 вересня 1944 р. в с. Тарган Володарського району на Київщині в сім’ї колгоспників. Був дев’ятою дитиною в родині. Навчався в Тарганській семирічці та Пархомівській середній школі, яку закінчив 1961 р. Потім навчався в Київському технічному училищі № 2 енергетиків, три роки відслужив у війську. Трудовий шлях розпочав електромонтером у «Київенерго». Закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка (1972). Працював у газеті «Київська правда», РАТАУ (нині Укрінформ), журналах «Радянська жінка» (нині «Жінка») та «Соціалістична культура» (нині «Українська культура»), апараті Ради Міністрів України. З 1990-го року й до виходу на пенсію – у газеті «Урядовий кур’єр» на посаді першого заступника головного редактора. Понад 50 років плідної праці в українській журналістиці позначені сотнями статей і нарисів про кращих людей України, які друкувалися в республіканських газетах та журналах і ввійшли до багатьох колективних збірок про героїв свого часу.

Потужний внесок М. Г. Махінчука у вітчизняну журналістику, краєзнавство був гідно поцінований, про що свідчить надання йому звання заслуженого журналіста України (1995), відзначення Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2000), нагородження Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), премією Фонду Волиняків-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (2007), Мистецькою премією «Київ» у галузі журналістики ім. Анатолія Москаленка (2010), Премією імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України (2013).

Найбільше праць автора присвячено відомому музейнику, близькому товаришу, однодумцю, Герою України М. І. Сікорському, з яким його поєднала 37-річна дружба. Видатному подвижнику музейної справи Переяслава й України М. Г. Махінчук присвятив десятки публікацій у періодичних виданнях і чотири монографічні видання – художньо-документальні повісті «Переяславський скарб» (1989), «Обереги нашої пам’яті» (1998), «Переяславський скарб Михайла Сікорського» (2005); трилогія «Мереживо мінливого часу» (2012–2014).

Окрім монографічних видань М. Г. Махінчук є автором 23-ох статей, проблематика яких пов’язана з Переяславом та М. І.  Сікорським. Низка цих статей надрукована у виданнях «Урядовий кур’єр», «Культура і життя», «Соціалістична культура», «Голос України», «Літературна Україна», «Пам’ять століть», «Народна творчість та етнографія» та ін. Упродовж 1985–1987 рр. М. Г. Махінчук опублікував 7 статей у різних номерах журналу «Соціалістична культура»: «Сивінь минувшини, ясніння майбуття» (1984), «В саду пісень» (1985), «Дума про хліб» (1986), «Чолом вам, майстри народні» (1986), «Про що гомонять зорі» (1986), «Вінок пам’яті – Кобзареві» (1986), «Гетьманська булава» (1988), у яких розповів цікаві сторінки із життя і діяльності М. І. Сікорського та цікавинки про музеї міста. Дві статті М. Г. Махінчука на ту ж тематику надруковано в газеті «Голос України»: «Його зоря тепер вже світить нам з небес» (2011) та «Микола Бенардос: повернення в Україну» (2022). Одна стаття оприлюднена в газеті «Літературна Україна» під назвою «Подвижник музейної справи» 13 жовтня 2011 р., коли герой статті М. І. Сікорський мав би відзначати свій 88-ий день народження. У газеті «Культура і життя» опублікована стаття М. Г. Махінчука «Феномен Сікорського» (1989). Дев’ять публікацій М. Г. Махінчука оприлюднені в газеті «Урядовий кур’єр» за період з 1998 по 2018 роки: «Хай святиться його ім’я» (1998), «Музеї – його життя: до 80-річчя М. І. Cікорського» (2003), «Він вартий пам’яті і шани: [Про переяславського краєзнавця Єфрема Федотовича Іщенка] (2006), «Поважний ювіляр у колі друзів» (2008), «Переяславський скарб потребує уваги: Місто пам’ятає і шанує велетів духу і творців його слави – Григорія Сковороду, Тараса Шевченка й Михайла Сікорського» (2012), «Хай надихають славні імена [Інтерв’ю   з головою Національної спілки краєзнавців України Олександром Реєнтом]» (2013), «Заповідник «Переяслав» має називатися іменем свого творця» (2015), «У Переяслав-Хмельницькому педуніверситеті відбувся форум краєзнавців» (2016), «Звіт із рівнянням на Михайла Сікорського» (2018). У публіцистичному доробку М. Г. Махінчука такоє є журнальні статті про М. І. Сікорського. Це стаття «Фундатор Національного музею «Історико-етнографічний заповідник «Переяслав»: до 80-річчя М. І. Сікорського» (2003) у журналі «Народна творчість та етнографія» та стаття «Творець і подвижник: Гордість землі Переяславської» (2008) у журналі «Пам’ять століть».

Микола Гаврилович Махінчук зробив суттєвий внесок у дослідження історії становлення та розвитку музейної справи у Переяславі в 60-их рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст., детально висвітлив роль у цьому процесі видатного музеєтворця М. І. Сікорського та його колег. З Переяславщиною відомого журналіста, письменника, краєзнавця поєднали півстоліття творчої роботи. За цей час побачили світ чотири фундаментальні монографічні видання, понад два десятки наукових, публіцистичних, бібліографічних публікацій у періодичних виданнях. Їх позитивною стороною є створення біографічного портрету Героя України М. І. Сікорського, а також численні розвідки з історії тематичних музеїв Національного історико-етногафічного заповідника «Переяслав». Він зафіксував цікаві історії про пошук предметів музейного значення, виявлення унікальних пам’яток народної архітектури. Постійно висвітлював у періодичних виданнях інформацію про заходи з ушанування пам’яті свого літературного героя – М. І. Сікорського.

Колектив Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» щиро вітає Миколу Гавриловича Махінчука з ювілеєм та бажає міцного здоров’я й бадьорості, творчої наснаги, натхнення і великого щастя. Вітаючи ювіляра з днем народження, щиро зичимо вам, Миколо Гавриловичу, довгих років творчого й громадського життя, міцного здоров’я, журналістської невтомності та письменницького натхнення.