ПАМ’ЯТІ КОЛЕГИ

Минає дев’ятий день як пішов у засвіти колишній співробітник науково-дослідного відділу археології Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Михайло Віталійович Роздобудько.

Із глибоким сумом та теплими спогадами колектив Заповідника згадує цю чудову людину, талановитого науковця, неординарну особистість.

Народився Михайло Віталійович Роздобудько 8 листопада 1948 р. у м. Переяславі-Хмельницькому (нині м. Переяслав) Київської обл. Мати, Нестеровська Євдокія Сергіївна, працювала у Переяслав-Хмельницькому історичному музеї науковцем, згодом завідувачем відділу фондів. Михайло Роздобудько з дитинства призвичаївся до музейного життя. Навчався у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, де закінчив геологічний факультет (1967-1972 рр.).

Трудову діяльність розпочав у Правобережній геологічній експедиції (1972-1973), згодом працював у Закарпатській геологічній експедиції (1973-1991), Черкаській геологорозвідувальній експедиції (1991-1994), де займав посади геолога, старшого геолога, головного геолога.

З 1994 по 2017 рр. Михайло Віталійович працював у Переяслав-Хмельницькому державному історико-культурному заповіднику (згодом – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») старшим науковим співробітником науково-дослідного археологічного відділу (1994-2007), науково-дослідного відділу «Археологічний музей» (2007-2017).

М. В. Роздобудько брав участь у більш ніж 20-ти археологічних експедиціях, значною частиною з яких він керував. Результатом роботи експедицій було відкриття кількох десятків нових археологічних пам’яток.

Невтомна робота Михайла Віталійовича по дослідженню узбережжя Канівського водосховища, яке довгі десятиліття розмивалося, а археологічні пам’ятки знищувалися, принесла свої плоди. Ним було відкрито численні пам’ятки різних епох. Матеріали досліджень були опубліковані, що дозволило врятувати цінну наукову інформацію, яка заповнила маловідомі сторінки історії краю.

Заслугою вченого було дослідження городища «Долудаїв городок», на якому проведені розкопки земляних укріплень та культурного шару. Важлива, але мало вивчена пам’ятка була датована кіммерійським і скіфським часами. Михайло Віталійович був ініціатором та дослідником переяславських «змійових» валів. У 1995-1996 рр. М. Роздобудьком і Д. Тетерею проведені розкопки цих валів, що дало змогу датувати пам’ятку давньоруським часом. Велику увагу науковець приділив пам՚яткоохоронній проблематиці. Михайло Віталійович вніс низку важливих і доречних пропозицій та взяв активну участь у складанні пам’яткоохоронних зон міста Переяслава й історико-культурного зонування території НІЕЗ «Переяслав».

Перелік науково-дослідних тем, розроблених М. В. Роздобудьком, засвідчує широту і різноманітність його наукових інтересів: «Пам’ятки та археологічні комплекси епохи енеоліту-ранньої бронзи Переяславського Лівобережжя» (2006-2008), «Ранньослов’янські пам’ятки Переяславщини» (2008), «Ритуальні комплекси пізньої бронзи Переяславського Лівобережжя» (2009-2010), «Фібули початку – середини І тис. н. е. із Потрубіжжя в колекціях НІЕЗ «Переяслав» (2011). Це підтверджують 43 наукові праці, опубліковані у наукових збірниках, монографічні видання археологічного спрямування – він був автором окремих розділів колективних монографій «Нариси історії давнього Переяслава» (2007), «Переяслав у віках» (2007). У 2011 р. підготував до друку серію нарисів про археологічні пам’ятки Переяславщини.

Михайло Віталійович був талановитим популяризатором науки, володів матеріалом і словом. У 2015 р. вийшла друком його книга «Що розповідають та приховують археологічні пам’ятки», де автор проявив себе талановитим оповідачем давньої історії та археології України. Викладені жваво й дохідливо історичні факти, здобуті археологами, стали захопливою мандрівкою у загадки й таємниці історії.

М. В. Роздобудько отримав відзнаку Міністерства культури та туризму України (2007), нагороджений грамотами та подяками НІЕЗ «Переяслав».

Михайло Віталійович користувався заслуженою повагою колег, які цінували його глибокі знання та професіоналізм. Ініціативний, енергійний практик археологічних досліджень, талановитий науковець, відданий своїй справі дослідження вітчизняної історії. Колегам завжди можна було розраховувати на його допомогу, пораду як у професійних, так і в повсякденних питаннях. Душа компанії, адже міг спілкуватися з будь-яких питань, чи то всесвітньої історії, чи поезії та белетристики. Завдяки беззаперечній логіці своїх міркувань, мав талант переконувати опонентів. Характер мав непростий, але харизматичний. Він був романтиком у своїй професії, спочатку геології, а згодом археології.

Михайло Віталійович пішов від нас, але добрі спогади про нього назавжди залишаться у наших серцях.