Сікорський Михайло Іванович (нар. 13.10.1923 (за іншими даними – 07.11.2023) – пом. 27.09.2011) – музейний діяч, історик, етнограф, археолог. За свій творчий доробок відзначений багатьма державними, відомчими та громадськими нагородами. З поміж них: Заслужений працівник культури УРСР (1966), Почесний громадянин м. Переяслава (1984), Лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка (1989), Герой України (2005).
Народився М. І. Сікорський у родині робітників Івана Івановича та Марфи Мусіївни. Рано залишився сиротою: у 1929 р. – загинув батько, у 1930 р. – померла мати. Він виховувався у дитячих будинках Запоріжжя, Києва, Миколаєва, Одеси (1931–1932), Зінов’євська (тепер м. Кропивницький) (1932–1933), Чигирина (1933–1939). У 1939 р. закінчив 8 класів Чигиринської середньої школи № 1. Вступив до Запорізького авіаційного технікуму ім. К. Ворошилова. 1940 р. зарахований на посаду лаборанта фізичного кабінету, а у 1941 р. – майстра цього закладу. Того ж року був евакуйований до м. Омськ. Наприкінці 1943 р. був зарахований інструктором навчально-виробничих майстерень технікуму. У 1945 р. закінчив навчання та одержав кваліфікацію техніка-технолога холодної обробки металів. Упродовж 1946–1951 рр. – навчався на історичному факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «історія України».
1 вересня 1951 р. М. І. Сікорський за призначенням потрапив на посаду директора Переяслав-Хмельницького історичного музею де і розпочався його трудовий шлях музейного діяча, який тривав до 1 лютого 2008. 22 квітня 2008 р. його було призначено на посаду почесного генерального директора, радника генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», на якій він перебував до кінця свого життя.
Усі творчі зусилля М. І. Сікорський спрямовував на розвиток музейної справи в регіоні. За його керівництва значного набула музейна інфраструктура. Зокрема, у 1954 р. рішенням Ради Міністрів СРСР музею, який він очолив, було присвоєно ІІІ-ю категорію і названо «Переяслав-Хмельницький державний історичний музей». У 1958 р. – створено філіал Переяслав-Хмельницького історичного музею, що виступив основою для подальшого заснування у 1964 р. Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини – першого музею просто неба в Україні. Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР 13 березня 1979 р. на базі комплексу пам’яток історії та культури було створено Переяслав-Хмельницький державний історико-культурний заповідник. 15 березня 1999 р. Постановою Кабінету Міністрів України його було перейменовано на історико-етнографічний; 1 червня 1999 р. закладу було надано статус національного та перейменовано на Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».
Свій інтелектуальний потенціал М. І. Сікорський реалізовував в умовах різних парадигм суспільно-політичного ладу. Творчий період його життя припав на два історичні етапи – радянська доба та період незалежної України. Вони багато в чому визначили характер його професійного зростання як фахівця музейної галузі. Кар’єра, яка тривала понад півстоліття, засвідчує, що основною метою для нього було створення музейних експозицій. Завдяки застосованим концептуальним засадам значна їх частина стала самостійними музеями. В основу цієї діяльності було покладено ідею збереження та популяризації артефактів. Саме заради втілення цього прагнення ним було організовано процес пошуку та збирання значної кількості предметів, речей та об’єктів пов’язаних з історично-культурним розвитком українського народу. Вказана робота обумовлювалася відповідними запитами з боку держави та відбувалася на тлі реалізації її суспільно-ідеологічної політики.
Загальний перелік музеїв, створених під керівництвом М. І. Сікорського та за його безпосередньої участі, включно з уже неіснуючими, нараховує понад тридцять назв. Окрім Переяслава, місцеві фахівці долучилися до створення музеїв Київщини та Черкащини, зокрема в містах: Бориспіль, Кагарлик, Обухів, Чигирин, Яготин; селах: Богданівка (Яготинський р-н), Соснова (Переяслав-Хмельницький р-н), Трипілля та Халеп’я (Обухівський р-н) та інших населених пунктах.
Упродовж 1950-их – 1980-их М. Сікорський брав безпосередню участь в археологічних розкопках на Переяславщині. У Переяславі досліджував могильник черняхівської культури та залишки давньоруських пам’яток: Михайлівського кафедрального собору ХІ ст., Восресенського собору ХІІ ст., Спаської одноапсидної церкви-усипальні другої половини ХІ ст., «Єпископського палацу» ХІ ст., «склоробної майстерні» ХІ ст. та ін. Проводив розкопки у селах Козинці та Соснова Переяслав-Хмельницького району. Також організовував роботу та брав участь у пошукових етнографічних експедиціях у межах Київської, Полтавської, Черкаської та інших областей, перевезенні архітектурних пам’яток та об’єктів.
Результати своїх досліджень М. І. Сікорський публікував у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях. Його бібліографія нараховує близько 100 публікацій. Був автором монографій, довідників, путівників, наукових звітів, наукових та публіцистичних статей. Входив до складу редакційних колегій часописів: «Українська культура», «Музеї України», «Переяславіка. Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Як директор заповідника, здійснював наукові відрядження у т. ч. закордонні, зокрема у 1999 відвідав м. Сан-Антоніо (Сполучені Штати Америки).
М. І. Сікорський провадив активну громадську діяльність. У 1960–1980-их обирався депутатом до Переяслав-Хмельницької міської ради. Як представника галузі культури та громадський діяч брав участь в організаційних комітетах, комісіях, наглядових радах тощо, активно займався просвітницькою роботою. Входив до Всесоюзного товариства для поширення політичних і наукових знань (з 1961), Загальносоюзного товариства «Знання» (з 1963), Українського Товариства охорони природи та сприяння розвитку природних багатств (з 1968) та багатьох інших організацій. У 1973 р. призначений на посаду директора Київського обласного управління культури. М. І. Сікорський був членом керівних органів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (з 1966), (з 1976 р. – почесний член), Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 1990). У 2006–2007 рр. входив до складу організаційного комітету з підготовки та відзначення 1100-річчя заснування м. Переяслава-Хмельницького Київської області. З 2008 р. входив до складу наглядової ради Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».
Наукова бібліографія, присвячена постаті М. І. Сікорського, окреслює різнобічні аспекти його управлінської, творчої та наукової роботи. У ній зауважено його виразну роль як музеєтворця, організатора музейної справи, експозиціонера, пам’яткоохоронця, науковця (історика, археолога, етнографа, краєзнавця), громадського діяча.
Професійна діяльність позначена широким колом контактів. З-поміж них науковці, громадські та мистецькі діячі: Л. Андрієвський, Ю. Асєєв, Н. Булаєвська, Б. Войцехівський, І. Гончар, О. Гончар, В. Демидюк, І. Дудник, В. Заболотний, В. Завгородній, Ю. Легенький, С. Малашенко, М. Мащенко, М. Махінчук, Є. Махно, Т. Мовша, В. Стадніченко, П. Толочко, П. Тронько, В. Харламов, Д. Швидкий, Р. Юра, П. Яровий та ін.
Помер М. І. Сікорський у віці 88 років, похований у м. Переяславі на Заальтицькому кладовищі.
З 2012 р. щорічно проводиться Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання», з 2013 р. – вручається щорічна нагорода – Премія імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України. У 2012 р. у Переяславі встановлено дві меморіальні дошки та відкрито меморіальну кімнату М. Сікорського у Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка. З 2014 р. у м. Переяславі, а з 2016 р. у м. Чигирин існують вулиці Михайла Сікорського.
Нагороди та відзнаки М. І. Сікорського
Ювілейна медаль «За доблестный труд в Великой отечественной войне 1941–1945 гг.» (1946);
Заслужений працівник культури УРСР (1966);
Ювілейна медаль «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина» (1970);
Орден Трудового Червоного Прапора (1976);
Почесний член Товариства (Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури (УТОПІК) (1976);
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1983);
Медаль «В память 1500-летия Киева» (1984);
Почесний громадянин м. Переяслава-Хмельницького (1984);
орден Жовтневої революції (1986);
Лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва (1989);
Медаль «Ветеран труда» (1990);
Премія імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (1993);
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (1995);
Доцент кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г. С. Сковороди (з 1996);
Почесний член Української Академії Архітектури (1998);
Почесна грамота Кабінету міністрів України (1998);
Звання «Почесний діяч Єврейської ради України» (1999);
Почесна відзнака Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (2000);
Премія імені Володимира Вернадського (2001);
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001);
Почесна грамота Київської обласної державної адміністрації (2001);
Орден Української Православної Церкви Преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня (2003);
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (2003);
Нагрудний знак «Почесний працівник туризму України» (2004);
Герой України із врученням Ордена Держави (2005);
Орден Українського Реєстрового Козацтва ІІІ ступеня «Бронзовий козацький хрест» (2005);
Почесна грамота Верховної Ради України (2007);
Орден Українського Реєстрового Козацтва ІІ ступеня «Срібний козацький хрест» (2008);
Золота медаль Академії мистецтв України (2008);
Золота медаль Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України (2008) та ін.
Вибрані наукові праці М. І. Сікорського
Переяслав-Хмельницький державний історичний музей. Короткий довідник / За ред. М. І. Сікорського. Переяслав-Хмельницький, 1958. 70 с.
Пам’ятні місця Київської області. Короткий путівник / Уклад: О. Д. Батушан, С. Й. Мінц, М. І. Сікорський; відп. ред. І. Ф. Чепурний. К.: Київське обласне видавництво, 1958. 240 с.
Батушан О. Д., Сікорський М. І., Чепурний І. Ф. По землі Київській. Путівник-довідник. К.: Обл. кн.-газ. вид-во. 1963. 379 с.
Сікорський М. І., Савчук А. П. Археологічні дослідження на Переяславщині. Український історичний журнал. 1964. № 5. С. 156.
Сікорський М. І., Жам М. І. Етнографічний відділ Переяслав-Хмельницького історичного музею. Народна творчість та етнографія. К., 1965. № 1. С. 17–19.
Сикорский М. И., Асеев Ю. С., Юра Р. А. Памятник гражданского зодчества ХІ в. в Переяславе-Хмельницком. Археология. 1967. № 1. С. 199–214.
Батушан О. Д., Сікорський М. І. Шляхами Київщини. Путівник-довідник. К. Видавництво політичної літератури України. 1968. 104 с.
Сікорський М. І., Швидкий Д. Т. На землі Переяславській. К.: «Наукова думка», 1971. 208 с.
Демидюк В. І., Сікорський М. І. Переяслав-Хмельницький // Історія міст і сіл УРСР. Київська область: у 26 т. / гол. редкол.: Тронько П. Т. та ін. Ін-т істор. АН УРСР. К., 1971. Т. 10. С. 496–515.
Сікорський М. І., Савчук А. П. Переяславщина напередодні Київської Русі. Середні віки на Україні. К.: Наукова думка, 1971. Вип. 1. С. 140–147.
Сікорський М. І., Батушан О. Д., Діденко В. П. Київщина. Короткий путівник. Видавництво політичної літератури України. 1976. 208 с.
Сікорський М. І. Переяслав-Хмельницький історичний музей. УІЖ. 1979. № 2. С. 121–122.
Сікорський М. І., Швидкий Д. Т. На землі Переяславській. К.: Наукова думка, 1983. 256 с.
Сікорський М. І., Тина Л. І. Скарби нашої пам’яті: Фотоальбом. К.: Мистецтво, 1993. 192 с.
Сікорський М. І. Велика сучасність державного діяча: [до 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького]. Біла Церква: Буква, 1995. 12 с.
Жам М. І., Легенький Ю. Г., Сікорський М. І. Українська народна естетика. Київ, 1996. 254 с.
Сікорський М. І. Переяславські музеї просто неба: музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Переяслав-Хмельницький: Світа, 2000. 48 с.
Сікорський М. І. Музеї землі Переяславської. Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2004. 40 с.
Сікорський М. І. Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Пам’ять століть. 2008. № 1–2. С. 69–119.
Вибрана бібліографія про М. І. Сікорського
Сікорський Михайло Іванович // Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю). Довідник. Т. 1. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ–Кам’янець-Подільський, 2003. С. 202–203.
Скарби Михайла Сікорського: бібліографічний покажчик / ред. М. П. Зніщенко. К. ТОВ «Видавничий дім «Переяслав», 2003. 34 с.
Махінчук М. Переяславський скарб Михайла Сікорського: худ.- документ. повість / вступ. стат. Л. І. Андрієвського. Київ : Криниця, 2005. 302 с. : іл. – (Серія «Б-ка Шевченківського комітету»).
Ткаченко В. М. До 85-річчя Михайла Івановича Сікорського. PEREYASLAVICA, 3(5), 2009. С. 309–314.
Бондаренко Р. І., Ткаченко В. М. Сікорський Михайло Іванович / Енциклопедія історії України: Т. 9. Прил – С / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К.: В-во «Наукова думка», 2012. С. 574.
Жам О., Н. Ткаченко. Вшанування пам’яті фундатора Національного історикоетнографічного заповідника «Переяслав» М. І. Сікорського. Краєзнавство. 2012. № 3. С. 216–220.
Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: [кол. монографія, присвяч. 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав» ; упоряд. О. М. Жам ; збір матеріал. Н. Г. Ткаченко. Переяслав-Хм. (Київ. обл.), 2013. 504 с.
Мінгазутдінов А. Ф., Латиш Ю. В. Михайло Іванович Сікорський. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. 84 с.
Юрченко О. Михайло Сікорський – засновник Переяславської археологічної школи. Краєзнавство. 2013. № 4. С. 118–122.
Горбовий О. А. М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров’я (1950-ті – І-е десятиліття 2000-х рр.). Краєзнавство. 2013. № 4 (85). С. 111–117.
Ткаченко Г. Фундатор Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Краєзнавство. 2013. № 4. С. 105–110.
Моє життя – мої музеї… Збірка матеріалів на пошану пам’яті Героя України М. І. Сікорського / упоряд. та коментар. О. Горбовий; Т. Нагайко, ред. Т. Нагайко]. Переяслав-Хмельницький: ФОП О. М. Лукашевич, 2013. 236 с.
Сога Л. В. «М. І. Сікорський : інтелектуальний портрет краєзнавця, організатора музейної справи в Україні (1950-і рр. – поч. ХХІ ст.)»: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. Переяслав-Хмельницький, 2014. 228 с.
Бібліографічний портрет Михайла Івановича Сікорського: біобібліогр. покажч. / уклад.: О. І. Шкира, Н. П. Обертій та ін. ; гол. ред. В. П. Коцур. Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.), 2015. 141 с. (Препринт)
Фігурний Ю. С. Михайло Сікорський – Світоч України: монографія. Київ: НДІУ, 2017. 150 с.
Сікорський Михайло Іванович // Археологія у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав»: біобібліографічний покажчик / упорядники: Дмитро Тетеря, Валентина Білоусько. Переяслав-Хмельницький, 2018. С. 137–147.
Постать Михайла Сікорського крізь призму поштової кореспонденції / Автор-упорядник Т. В. Грудевич. Переяслав – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2020, 148 с.
Кандидат історичних наук, завідувач НДВ історичного краєзнавства Тарас Нагайко