УКРАЇНСЬКИЙ ТРАДИЦІЙНИЙ МУЗИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ – ТОРБАН. ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

В експозиції Музею кобзарства НІЕЗ «Переяслав» серед рідкісних музичних інструментів представлено й торбан. Його власником був професор Київської консерваторії Я. Пухальський (Польща м. Варшава. Кінець XVIII ст. Майстер автор інструменту невідомий).

Цей інструмент був дуже широко поширений в Правобережній Україні. У 50-их рр. ХІХ ст. торбан був майже обов’язковою приналежністю заможної козацької старшини та українського шляхетного громадянства.

Грали на торбанах не тільки музиканти по панських дворах та палацах, але й великі магнати та козацька старшина. За часів Гетьманщини торбан разом з бандурою були у великій пошані. Тому збереглися ці експонати в Музеї Тарнавського (торбан гетьмана І. Мазепи), й торбан, що належав Т.Г. Шевченку в Роменському краєзнавчому музеї.

Славетний композитор Лисенко стверджував, що порівнююча віртуозність гри на торбані гальмувала поширення цього інструменту серед широких народних мас.

Репертуар торбану складався переважно з пісень, романсів та п’єс танкового характеру.

Суворий епічний характер української думи – писав М. Лисенко – був чужий торбанові з його ліричним веселим відважним характером; не гармоніювала йому ні духовна псальма бандури й кобзи, ні взагалі пісня духовного чи релігійного змісту.

На початку ХVІІІ ст. Правобережжя України залишилося польській шляхті і почалася доба так званого «розвитку шляхти». Шляхта повертається на свої маєтки. Пани заводять економії, будують палаци, кляштори, а для захисту свого майна влаштовують надвірне козацтво.

Ще не так давно по маєтках великих панів – Ржевуських, Сангушків, Сапіг, Браницьких, Потоцьких – бандуристи та торбаністи виконували козацькі думи та псальми, пісні тощо.

Згодом ці співці перетворюються на справжніх придворних співців-бардів. Козацькі пісні та думи змінюються на складання дифірамбів на честь пана, або мадригалів в знаменний день родини поміщика чи його громадського життя. Один з таких панів, Вацлав Ржевуський, заснував навіть спеціальну школу лірників, бандуристів і торбаністів. Вони, за його задумом, повинні були відновити колишню українську думу і оспівувати минуле героїчних вчинків.

До Саврані на Поділлі, де була ця школа, з’явився до Ржевуського відомий торбаніст, основоположник торбаністів – Грегор Відорт (1764-1834 рр.) Походженням з Австро-Угорщини, він набув свого часу великої слави.

Талановиту гру на торбані Грегор передав своєму синові Каетанові (1804-1852 рр.), який весь час жив при дворі Сангушка, а Каетан, знову ж таки – своєму синові Францішку (1831-1897).

І коли дід Грегор, а батько Каетан складали пісні про козацькі подвиги, то внук Францішек співав уже та складав мадригали на родинні свята свого пана.

М. Лисенко колись слухав гру цього останнього торбаніста Францішка Відорта і так висловлювався про нього: «Відорт тип придворного магнатського рапсода. Як фальшиво звучить українська мова в високомовних, часом недоладних, безглуздих дифірамбах. В шуканні ритму, перекручуванні логічного наголосу на словах… Як це не в’яжеться із щирістю почуття народньої мелодії, глибиною і природнім змістом будь якої народної пісні».

А далі Лисенко зауважує, що в музичному відношенні цьому інструменту притаманні незмінний патос, (патетика) якась задерикуватість та комічна акцентуація.

Незрозуміло цілком, яким чином літературні кола польської шляхти подружилися з псевдонародною декламацією. Францішек Відорт за свою службу одержував пенсію від Сангушка та графині Потоцької.

Цей магнатський бард виступав зі своєю грою у службовців Сангушкових та на вечірках заможної шляхти в м. Славута на Волині. Під час вечірок та раутів, що влаштовувала шляхта на ливарнях та в головного управителя маєтками Сангушка, з’являлася постать старого торбаніста. З великою обережністю молодий хлопець ніс за Відортом його торбан в якійсь чудернацькій скрині з якимись чудернацькими замочками.

Після доброї вечері та випивки пани чи молодь оточувала Відорта і просили пограти. Не кваплячись, обережно повагом виймав торбаніст свій інструмент. Багато хто згадував, бо пам’ятали одну його пісню, це відома всім пісня про Ревуху, а також декілька пісень польською мовою, як очевидці стверджували - чудернацьким та смішним співом.

Іншим відомим в Україні та Польщі торбаністом – поетом, композитором – був Тимко Падура (1801-1871 рр.) Творчість цього мандрівного поета-торбаніста і лірника назавжди об’єднала польську та українську культури. Українець за походженням, Томаш Падура вніс надзвичайний вклад у літературу та музику Польщі. Він заповнив її чудовими ліричними піснями, які і досі співають як в Польші, так і в Україні. Пісня Падури «Hej sokoly» («Гей соколи») стала своєрідним народним гімном Польщі, а українці почули її у фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» та згодом у виконанні «Пікардійської терції».

Коли в Україні в кінці ХХ ст. розпочався ренесанс в майструванні традиційних музичних інструментів, відбувалися реконструкції і цього музичного інструменту. Цим займалися М. Будник, М. Пасічний, згодом М. Товкайло і Ю. Фединський. Спосіб гри на торбані відроджував талановитий педагог Стрітівського коледжу кобзарського мистецтва В. Г. Кушпет. Він мав і талановитого учня-торбаніста, на жаль, померлого у молодому віці, це був Микола Плекан.

Сьогодні надзвичайним та унікальним умільцем майстрування торбану і музикантом та співаком під супровід цього інструменту в Україні є американець українського походження Юрій Фединський. Саме він вивчив конструкцію торбану, що представлений в експозиції Музею кобзарства, і здійснив його реконструкцію.

Інструменти з його майстерні прекрасні і та робота, яку він здійснює в Україні, дуже важлива. Ю. Фединський з українськими музичними інструментами мандрував шляхами Західної Європи та в містах півночі і півдня США. Демонструючи свої інструменти, виконуючи традиційний духовний і героїко-епічний репертуар, Ю. Фединський продовжує цю велику просвітницьку роботу військовими дорогами сьогоднішньої війни: він зустрічається з воїнами на перепочинку, волонтерами і жителями містечок Сходу і Півдня – несучи їм слово, пісню і пам'ять про велику культуру України.

Використані матеріали: Бразуль Степан. Останні торбаністи. Журнал «Всесвіт». 1929 р. №10.

Землякова Т. Тимко Падура: польський кобзар із українським серцем…

Фото з інтернет-ресурсів.

Підготувала молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства»                                                                 Костюк Наталія

• Торбан в історико-краєзнавчому музеї м. Ромни Торбан в історико-краєзнавчому музеї м. Ромни
• Каєтан Відорт (1804-1852)– українсько-польський співак, торбаніст ХІХ ст. Каєтан Відорт (1804-1852)– українсько-польський співак, торбаніст ХІХ ст.
• Тимош Пандура (1801-1871) – український та польський поет, композитор і музикант-торбаніст Тимош Пандура (1801-1871) – український та польський поет, композитор і музикант-торбаніст
• Кушпет В. Г. з учнями: Андрій Шараєвський, Павло Ласкавчук і Микола Плекан (в руках торбан за кресленням Г. Ткаченка, майстри: М. Будник, А. Пасічний) Кушпет В. Г. з учнями: Андрій Шараєвський, Павло Ласкавчук і Микола Плекан (в руках торбан за кресленням Г. Ткаченка, майстри: М. Будник, А. Пасічний)
• Плекан Микола - торбаніст,бандурист, співак (1982-2015) Плекан Микола - торбаніст,бандурист, співак (1982-2015)
• Фединський Юрій, майстер музичних інструментів, торбаніст, бадурист Фединський Юрій, майстер музичних інструментів, торбаніст, бадурист
• Музичні інструменти роботи майстра Фединського Юрія Музичні інструменти роботи майстра Фединського Юрія
• Юрій Фединський та вдячні учасники зустрічі (Харківщина, Ізюм, листопад 2022 р.) Юрій Фединський та вдячні учасники зустрічі (Харківщина, Ізюм, листопад 2022 р.)
• Воїни ЗСУ з українським музичним інструментом -торбан. 2022 р. Воїни ЗСУ з українським музичним інструментом -торбан. 2022 р.
•