В експозиції Переяславського історико-краєзнавчого музею довоєнної доби перебувала «Картина невідомого художника», фото якої, зроблене С. Притикіним у серпні 1935 року, оприлюднила старший науковий співробітник Українського державного науково-дослідного та проєктного інституту «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» А. М. Шамраєва (рис.1). Конкретний сюжет картини пояснити складно, вірогідно, він має ілюструвати експлуатацію, гноблення та знущання над трудящими з боку експлуататорських класів. На картині зображено багатофігурну композицію, яка відображає сцену розправи чи екзекуції над групою людей зі зв’язаними руками (5 чоловіків, з яких 2-є стоять на колінах, а 1 лежить горілиць). Крім них на передньому плані з правого боку зображено головну дійову особу екзекуції – бородатого й вусатого чоловіка, який сидить у кріслі на ганку панського будинку й запитально показує у піднятій правій руці якийсь документ. Зліва від нього на східцях сидить ще один схожий чоловік, біля якого стоїть священник і спостерігає за тим, що відбувається. Перед ним у центрі композиції стоїть високий довговолосий чоловік у світлому (на відміну від інших) верхньому одязі та коротких підв’язаних нижче колін штанях. Руки у нього зв’язані за спиною, перед ним стоїть один із екзекуторів з ножем у правій руці і вказує на нього лівою рукою (чи тримає його нею). Отже, запитання головного екзекутора звернене саме до чоловіка у світлому одязі. Можливо, картина мала ілюструвати якусь подію із ранньомодерної історії Західної Європи, оскільки одяг зображених на ній осіб відповідає цій добі.
Однак, на нашу думку, значно важливішим є не сюжет цієї картини, витриманий у класовому дусі. С. Притикін, очевидно, намагався сфотографувати її максимально близько, через що до кадру не потрапила рама картини та, можливо, її краї. В усякому випадку на фотографії їх не видно, а в правому нижньому куті картини фіксується дата й перші дві літери автографу митця – автора картини.
Картина написана в стилі так званого «наївного малярства». Вона створена непрофесійним художником, що працював на Переяславщині у 1930-их роках і мав стосунок до Переяславського краєзнавчого музею. Подібних художників у Середній Наддніпрянщини було досить багато, однак якщо ми говоримо конкретно про Переяславщину, то одразу спливає ім’я Панаса Ярмоленка – відомого майстра портретного селянського живопису.
Життєвий шлях Панаса Ярмоленка відновлено дослідниками його творчості поки що фрагментарно, однак деякі важливі моменти все ж дозволяють робити певні висновки. Так, відомо, що він ще підлітком навчався деякий час малярству у Переяславі, а загалом понад десять років після одруження жив у цьому місті й працював у місцевому клубі художником, а також викладав малювання в школі № 1 – колишній Переяславській чоловічій гімназії. Як відомо, у цій школі довгий час перебував і Переяславський археологічно-краєзнавчий музей та працював вчителем краєзнавства його завідувач – Андрій Козачковський. Звісно, що два учителя, дві творчі натури (А. Козачковський умів прекрасно реставрувати старі меблі) були добре знайомі між собою, й П. Ярмоленко на прохання завідувача музеєм міг виконати розглядувану нами роботу. Крім того, слід мати на увазі, що й місцевий клуб, і місцевий музей були у 20–30-их роках закладами політосвіти, а їх співробітники вважалися ідеологічними працівниками.
Підтвердженням авторства П. Ярмоленка може бути автограф художника у правому нижньому куті картини. Автограф помістився у кадрі лише частково – лише дата і верхні частини двох початкових літер власне автографу, тобто, «1933 р.» чи «1935 р.», а також літери «Яр». Якщо ми порівняємо його з автографом П. Ярмоленка на його відомій картині «Сім’я Дмитра Микули» (1933 р.) із зібрання Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» у Києві (рис. 2), то побачимо, що вони дуже схожі між собою. Привертає увагу, насамперед, так само розміщена дата й так само дещо нахилена вправо її остання цифра. Дуже близьким є й написання скорочення «р.» та перших двох літер автографу – «Ярмоленко».
Певну близькість до зображення головного негативного персонажа на розглядуваній картині має ще одна відома картина Панаса Ярмоленка із зібрання Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» у Києві – «Портрет Івана Литяка» (рис. 3).
Наведені вище спостереження дозволяють висловити припущення про створення П. Ярмоленком на замовлення завідувача музеєм А. Козачковського картини, яка перебувала у Переяславському музеї у 1935 р. й була сфотографована там С. Притикіним 8 серпня того року. Звичайно, лише серйозний мистецтвознавчий аналіз фахівців може підтвердити чи заперечити авторство П. Ярмоленка, однак, на нашу думку, існує можливість того, що цей твір не загинув у вирі Другої світової війни й зберігається у якійсь колекції як «картина невідомого художника».
Олександр Колибенко, к.і.н.
