КЕРАМІЧНІ ЗОБРАЖЕННЯ НА ТИЛЬНІЙ СТОРОНІ БУДИНКУ – МУЗЕЮ КОБЗАРСТВА

Свого часу, у 1904 р. в Переяславі було збудовано на кошти переяславського купця Архипа Мусійовича Марченко міцну добротну крамницю – склад. Це була приватна власність його родини.  В роки експропріації більшовицькою владою всієї приватної власності, будинок був конфіскований і виконував різноманітні призначення кооперативного напряму.

У 1988 р. будівлю було передано Переяслав-Хмельницькому державному історико-культурному заповіднику. Це були роки перебудови, коли в українському суспільстві активно вирували питання національного відродження. Визріла ідея створити в цьому будинку – Музей кобзарства.

 Міський голова того часу –   О. В. Тарасенко сприяв Державному історико-культурному заповіднику і підтримав ідею. Вигляд будинку був недоглянутим, стіни від довгого зберігання солі та несправної покрівлі перетворилися в суцільну руїну.

Музейні працівники, реставратори доклали дуже багато зусиль для капітального ремонту приміщення. Не міняючи його архітектурного плану, були виготовлені стилізовані прикраси на фронтонах і фасаді будинку – це зображення народних музик з кобзою, сопілкою, бубном.

А на дворищі заднього плану споруди, археологами міста були законсервовані  рештки  підмурівку церкви, як з’ясувалося за літописами споруди ХІІ ст. –   Воскресінської церкви. Існувало декілька археологічних рішень по питанню  збереження цієї пам’ятки. Про це детально розповідає в своїй книзі Ю. Фігурний. «Михайло Сікорський – світоч України», подаючи спогади археологів Національного заповідника і самого Сікорського М. І.

Ідея реконструкції давньої церкви належала М.І. Сікорському. Він багатьом розповідав про свою останню і найвеличнішу мрію, а саме –  відкрити у Переяславі - Музей Київської Русі під відкритим небом: «…Я завжди мріяв про створення музею Історії Київської Русі. Історії, в якій Переяслав і Переяславщина відігравали величезну роль. Бо не рідко саме тут вирішувалася подальша доля Київської Русі і України. Особливо після того, як київський князь Ярослав Мудрий віддав Переяслав синові Всеволоду і 1054 року заснував Переяславське князівство».

Період реконструкції історичної пам’ятки затягнувся на довгі 15 років.  І коли в Україні розпочалися активні демократичні процеси, які  сприяли поверненню в лоно духовності – істинної Української церкви Київської Русі і давньоруського Переяслава, Михайло Іванович на прохання представництва Київського патріархату погоджується передати культову споруду відновленій Українській православній церкві. Нині реконструйовані розкопки давньоруського храму це діюча церква Воскресіння Христового.

Але за  15 років надії – про створення Музею Історії Київської Русі, відбувалося оформлення прилеглої території. Насаджувалися дерева, були замовлені, виготовлені і встановлені зображення з керамічної художньої плитки,на тильній стороні будинку (Музею кобзарства). Ця своєрідна художня стела повинна була слугувати початком розповіді про переяславських князів,княгині Янки та єпископів. Це було  довершене оформлення стильового ансамблю історичної давньоруської епохи. І сьогодні вони милують нам око на церковному подвір’ї.

Отже цегляний будинок, що був збудований у 1904 р. коштом переяславського купця, як крамниця-склад сьогодні виборює місце, пам’ятки архітектурної культурної спадщини. В якому розміщений єдиний в Україні - Музей кобзарства,  в складі комплексу музеїв Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Художнє оформлення стіни будинку, залишилося нам прекрасним спогадом нереалізованої світлої мрії музейного будівничого.

За матеріалами  Фігурний Ю. С. «Михайло Сікорський – світоч України» режим доступу http://ndiu.org.ua/images/book/sikorsk-2017.pdf

  

Молодший науковий співробітник  НДС «Музей кобзарства НІЕЗ «Переяслав»                  Н. В. Костюк

(фото автора)