Наприкінці жовтня 1845 р. Т. Шевченко вдруге приїздить до А. Козачковського. Творча продуктивність поета в цей час вражає. З-під його пера за нетривалий час вийшли такі шедеври, як написані у Переяславі поеми «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвята до поеми «Єретик» (22 листопада), у В’юнищі – вірш «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня) і «Заповіт», написаний знову у Переяславі (25 грудня). Цю найпродуктивнішу пору в житті поета називають Переяславською осінню.

3 листопада 1943 р. о 20 год. 30 хв. Верховний Головнокомандувач Й. В. Сталін підписав директиву Ставки ВГК №30236, в якій зазначалося: «…не позже 5–6.11 овладеть городом Киев». О 4 годині 6 листопада 1943 р. Київ було визволено від нацистських загарбників.

Наприкінці жовтня 1845 року Т. Шевченко, подорожуючи Україною, приїхав вдруге у Переяслав до А. Козачковського, який залишив унікальні акценти тодішнього перебування поета: «В октябре того же года Шевченко приехал ко мне опять, больной, и прожил у меня около двух месяцев. Утром он обыкновенно писал, не нуждался нисколько в уединении. Он писал как бы шутя. По делам, которые я тогда имел с евреями, иногда наполнялась ими гостиная моя, в которой Шевченко обыкновенно занимался; но этот шумный кагал не только не мешал ему (хотя бы он мог удалиться в кабинет), напротив, продолжая писать, он вслушивался в разговоры евреев, вмешивался в них и, рассмешив чем-нибудь кагал, сам хохотал, продолжая быстро и безостановочно свое дело, без всяких поправок. Вечер проходил в разговоре, продолжавшемся обыкновенно часов до двух. Соображая его очень недавний выход из состояния простого работника, я удивлялся его развитию и многосторонности его знаний, дававших каждый вечер новую пищу для разговора. Иногда он занимался чтением Библии, отмечая места, поражавшие особенным величием мысли…».

Третій приїзд Т. Шевченка до А. Козачковського припадає на 12 червня 1859 р. Про цей приїзд А. Козачковський згадував: «В июне 59 года, утром, на двор квартиры моей въехала почтовая телега. Сидевший в ней показался мне похожим на Шевченка. Я не ошибся; молча мы поздоровались, молча он приветствовал мою семью, молча несколько раз с заметным волнением прошел по комнате, потом посмотрел в окно на ярмарочное движение и высказал желание посмотреть ярмарку; мы отправились. Дорогой он объяснил, что вошел ко мне как угорелый, потому что по пути из Петербурга до моей квартиры почти не вставал с телеги: с таким нетерпением он летел в свою родную старину… Грустное впечатление производил на него взгляд мой. Возвратившись с ярмарки, он рассеялся, разговорился, вспомнил о грустном пребывании его в Новопетровске, хотя ему там было легче, нежели в Орской крепости. Зашла речь о Гоголе. Он не сочувствовал ему: по его словам, неудавшиеся честолюбивые мечты стали причиною умственного его расстройства. Я напомнил Шевченку несколько коротких его произведений, забытых им, он записал их. Вообще из разговора оказалось, что из написанных до 46 года его произведений многие потеряны безвозвратно…».

4 червня виповнюється 240 років як було перезатверджено герб міста Переяслава в такому вигляді: «на срібному фоні щита (як у первісному варіанті) зображена триуступна вежа, увінчана церковною главою та зубчатою короною».

Чорнобиль – невеличке містечко на півночі України. Перші літописні відомості про нього належать до 1193 року. У 1923 році був утворений Чорнобильський район, а Чорнобиль стає районним центром. 1941 року отримує статус міста.

Твір «Як умру, то поховайте…» Т. Шевченко написав 25 грудня 1845 року в Переяславі –  у покоях лікаря А. Й. Козачковського.

Однією із найтрагічніших сторінок історії України у ХХ ст. залишаються роки Голодомору. Довгий час масштаби і наслідки цієї трагедії замовчувалися і приховувалися, як від нащадків, так і від світової громадськості. Жахлива правда про доведення цілої нації до загибелі шляхом голоду відкрилася лише після здобуття Україною незалежності (1991 р.). У 2006 році Голодомор було офіційно визнано геноцидом українського народу. За підрахунками сучасних дослідників у 1932‑1933 рр. загинуло від голоду близько 3,9 млн. мешканців тогочасної Української СРР. Не оминула ця трагедія і Переяслав. До 60-річчя Голодомору в Україні дослідник П. Бачинський опублікував статистичні дані щодо смертності населення у 1933 р. у містах та районах Київської області. Він зазначив, що у наведений період у Переяславі померло 1055 осіб. Однак, ці дані є далеко не повними.

21 жовтня 2021 року виповнюється 74 роки операції «Запад». Це була не єдина, але наймасовіша депортація, здійснена радянською владою в Західній Україні. Головне завдання операції – приборкання національно-визвольного руху. Операція готувалася дуже ретельно. Насамперед, були складені списки переселенців (члени родин учасників ОУН і повстанців), які неодноразово перевірялися. Депортації підлягало населення Волинської, тодішньої Дрогобицької (з травня 1959 року включена до складу Львівської обл.) та Станіславської (з листопада 1962 року Івано-Франківська обл.), Львівської, Рівненської, Тернопільської й Чернівецької областей.

Щорічно 14 жовтня в день Покрови Пресвятої Богородиці в Україні святкують День українського козацтва. Цьогоріч святкування проходить на фоні відзначення 400-річчя Хотинської битви, в якій 45-тисячне Військо Запорозьке разом із 32-тисячною польсько-литовською армією завдало нищівної поразки майже 200-тисячному війську Османської імперії. Ця битва стала апофеозом військової слави гетьмана українського козацтва Петра Конашевича-Сагайдачного.