18 лютого 1867 р. в м. Переяславі Полтавської губернії почав функціонувати фотосалон Ізраїля Лазаревича Бендицького.
Історичний календар. Події
23 січня 1860 р. вийшло третє й останнє прижиттєве видання «Кобзаря» Т. Шевченка.
Весною 1947 р. у Переяславі була створена організація «Союз вільних українців», засновниками якої були переяславці студент 1-го курсу фізичного факультету Київського державного університету ім. Тараса Шевченка – Юрій Гайдук, учень 9-го класу міської школи № 1 Олег Іващенко та кілька старшокласників 1-ї і 2-ї шкіл. Поступово переяславська організація зростала. Відомі імена Раїси Гайдук та Володимира Кондеса.
Календарями називаються системи обліку часу, в основі яких лежить періодичність руху космічних тіл (Землі, Місяця і Сонця), що дає видимі людям добу, місяць і рік.
Кожна система обліку часу потребує якогось початкового моменту, від якого здійснюється відлік років. Це т. зв. ера (від лат «aera» – число, цифра – мається на увазі початкове число).
Нині україноцентрична спільнота прислухається до ідейних заповітів Т. Шевченка, що є важливим фактором у російсько-українській війні, де інформаційне випередження сприяє переможним крокам до визволення. Якраз у 177-му річницю з дня написання твору «Як умру, то поховайте…» Т. Шевченком доцільно повернутися до питання виконання переяславського заповіту Т. Шевченка.
14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Цей день був затверджений Указом Президента № 945/2006 від 10 листопада 2006 року « … З метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підтримку ініціативи громадських організацій і Міністерства праці та соціальної політики України п о с т а н о в л я ю:
З метою вшанування пам’яті людей, які стали жертвами геноциду та для запобігання подібних злочинів у майбутньому 9 грудня 1948 р. Генеральною асамблеєю ООН була ухвалена Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Спогади, Китастого Г. Т. як очевидця подій від 20-х рр. ХХ ст., правдиво відображають ціле направлену тоталітарну репертуарну політику в мистецьких закладах новоствореної Української РСР. Це було нещадне вихолощення традиційного розвитку пісенної народної творчості.
П’ятдесят років тому, у 1972 р., колекція млинів Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини поповнилася водяним млином із с. Гамаліївка Шосткинського р-ну Сумської обл.