Нині україноцентрична спільнота прислухається до ідейних заповітів Т. Шевченка, що є важливим фактором у російсько-українській війні, де інформаційне випередження сприяє переможним крокам до визволення. Якраз у 177-му річницю з дня написання твору «Як умру, то поховайте…» Т. Шевченком доцільно повернутися до питання виконання переяславського заповіту Т. Шевченка.

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Цей день був затверджений Указом Президента № 945/2006  від 10 листопада 2006 року « … З метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підтримку ініціативи громадських організацій і Міністерства праці та соціальної політики України п о с т а н о в л я ю:    

З метою вшанування пам’яті людей, які стали жертвами геноциду та для запобігання подібних злочинів у майбутньому 9 грудня 1948 р. Генеральною асамблеєю ООН була ухвалена Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Спогади, Китастого Г. Т. як очевидця подій від 20-х рр. ХХ ст., правдиво відображають ціле направлену тоталітарну репертуарну політику в мистецьких закладах новоствореної Української РСР. Це було нещадне вихолощення традиційного розвитку пісенної народної творчості.

П’ятдесят років тому, у 1972 р., колекція млинів Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини поповнилася водяним млином із с. Гамаліївка Шосткинського р-ну Сумської обл.

Наприкінці жовтня 1845 р. Т. Шевченко вдруге приїздить до А. Козачковського. Творча продуктивність поета в цей час вражає. З-під його пера за нетривалий час вийшли такі шедеври, як написані у Переяславі поеми «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвята до поеми «Єретик» (22 листопада), у В’юнищі – вірш «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня) і «Заповіт», написаний знову у Переяславі (25 грудня). Цю найпродуктивнішу пору в житті поета називають Переяславською осінню.

3 листопада 1943 р. о 20 год. 30 хв. Верховний Головнокомандувач Й. В. Сталін підписав директиву Ставки ВГК №30236, в якій зазначалося: «…не позже 5–6.11 овладеть городом Киев». О 4 годині 6 листопада 1943 р. Київ було визволено від нацистських загарбників.

Наприкінці жовтня 1845 року Т. Шевченко, подорожуючи Україною, приїхав вдруге у Переяслав до А. Козачковського, який залишив унікальні акценти тодішнього перебування поета: «В октябре того же года Шевченко приехал ко мне опять, больной, и прожил у меня около двух месяцев. Утром он обыкновенно писал, не нуждался нисколько в уединении. Он писал как бы шутя. По делам, которые я тогда имел с евреями, иногда наполнялась ими гостиная моя, в которой Шевченко обыкновенно занимался; но этот шумный кагал не только не мешал ему (хотя бы он мог удалиться в кабинет), напротив, продолжая писать, он вслушивался в разговоры евреев, вмешивался в них и, рассмешив чем-нибудь кагал, сам хохотал, продолжая быстро и безостановочно свое дело, без всяких поправок. Вечер проходил в разговоре, продолжавшемся обыкновенно часов до двух. Соображая его очень недавний выход из состояния простого работника, я удивлялся его развитию и многосторонности его знаний, дававших каждый вечер новую пищу для разговора. Иногда он занимался чтением Библии, отмечая места, поражавшие особенным величием мысли…».

Третій приїзд Т. Шевченка до А. Козачковського припадає на 12 червня 1859 р. Про цей приїзд А. Козачковський згадував: «В июне 59 года, утром, на двор квартиры моей въехала почтовая телега. Сидевший в ней показался мне похожим на Шевченка. Я не ошибся; молча мы поздоровались, молча он приветствовал мою семью, молча несколько раз с заметным волнением прошел по комнате, потом посмотрел в окно на ярмарочное движение и высказал желание посмотреть ярмарку; мы отправились. Дорогой он объяснил, что вошел ко мне как угорелый, потому что по пути из Петербурга до моей квартиры почти не вставал с телеги: с таким нетерпением он летел в свою родную старину… Грустное впечатление производил на него взгляд мой. Возвратившись с ярмарки, он рассеялся, разговорился, вспомнил о грустном пребывании его в Новопетровске, хотя ему там было легче, нежели в Орской крепости. Зашла речь о Гоголе. Он не сочувствовал ему: по его словам, неудавшиеся честолюбивые мечты стали причиною умственного его расстройства. Я напомнил Шевченку несколько коротких его произведений, забытых им, он записал их. Вообще из разговора оказалось, что из написанных до 46 года его произведений многие потеряны безвозвратно…».

4 червня виповнюється 240 років як було перезатверджено герб міста Переяслава в такому вигляді: «на срібному фоні щита (як у первісному варіанті) зображена триуступна вежа, увінчана церковною главою та зубчатою короною».